Мета уроку: узагальнити й закріпити знання про особливості будови й функціонування ендокринної та репродуктивної систем людини.
Обладнання й матеріали: таблиці «Залози внутрішньої секреції», «Вікові періоди життя людини».
Базові поняття й терміни: гуморальна регуляція, гормони, залози внутрішньої секреції, епіфіз, тимус, щитовидна залоза, паращитовидні залози, підшлункова залоза, онтогенез, ембріональний розвиток, постембріональний розвиток, дитинство, юність, зрілість,
старість.
Концепція уроку
Обговорити з учнями особливості будови й функціонування ендокринної та репродуктивної систем людини; провести контроль знань з теми.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і узагальнення матеріалів теми
Питання для бесіди
1. Які гормони синтезуються в гіпоталамусі?
2. Які гормони синтезуються в гіпофізі?
3. В які періоди розвитку ріст організму має найвищий темп?
4. Які процеси відбуваються в періодах дозрівання оогенезу?
III. Контроль знань з теми
Варіант І
1. Підшлункова залоза секретує:
а) глюкагон; б) адреналін; в) окситоцин.
2. Гормон тимозин синтезується:
а) в яєчниках; б) у тимусі; в) у гіпофізі.
3. Під час оогенезу з однієї вихідної клітини утворюється:
а) одна яйцеклітина; б) дві яйцеклітини; в) чотири яйцеклітини.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Наявність бороди у чоловіків є первинною статевою ознакою
Яєчники є залозами змішаної секреції
Похилий вік у жінок триває від 36 до 55 років
5. Як відбувається процес сперматогенезу?
6. Яку роль у роботі ендокринної системи організму людини відіграє гіпофіз?
Варіант ІІ
1. Щитовидна залоза секретує:
а) інсулін; б) мелатонін; в) тироксин.
2. Г ормон норадреналін синтезується:
а) у наднирникових залозах; б) у гіпоталамусі; в) в епіфізі.
3. Під час сперматогенезу з однієї вихідної клітини утворюється:
а) один сперматозоїд; б) два сперматозоїди; в) чотири сперматозоїди.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Наявність яєчників у жінок є первинною статевою ознакою
Підшлункова залоза не є залозою змішаної секреції
Старечий вік у чоловіків триває від 75 до 90 років
5. Як відбувається процес оогенезу?
6. Яку роль у роботі ендокринної системи організму людини відіграє гіпоталамус?
ІV. Домашнє завдання
Розвиток людини після народження
Цілі уроку: сформувати в учнів загальне уявлення про віковий розвиток людини, розглянути різні вікові періоди онтогенезу та критерії, за якими їх виділяють.
Обладнання й матеріали: таблиця «Вікові періоди життя людини», фотографії або малюнки людей різного віку.
Базові поняття й терміни: онтогенез, новонароджений, грудний період, дитинство, підлітковий період, юність, зрілість, старість, хронологічний вік, біологічний вік, ріст, розвиток, акселерація.
Концепція уроку
Дати характеристику основним періодам постембріонального розвитку людини. Показати зміни, які відбуваються в організмі людини під час переходу до наступного періоду. Звернути увагу на індивідуальність терміну періодів онтогенезу.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке вагітність?
2. Навіщо потрібні зародкові оболонки?
3. Навіщо потрібна плацента?
4. Що таке пологи? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Період життя людини після народження можна поділити на кілька етапів. Їх тривалість відрізняється у чоловіків та жінок. Крім того, велике значення мають особисті характеристики людини, такі як її спадковість та спосіб життя. Зовнішні фактори також
можуть впливати на тривалість окремих етапів онтогенезу.
Заповнення таблиці
Період
|
Тривалість періоду
|
Що відбувається
|
|
чоловіки
|
жінки
|
|
Період
новонародже-
ності
|
Перші
10 днів
|
Перші
10 днів
|
Перебудова організму пов’язана з адаптацією до життя поза організмом матері. Дегенерація структур, пов’язаних з обміном речовин через плаценту
|
Грудний
період
|
10 днів —
1 рік
|
10 днів —
1 рік
|
Найвищі в постембріональному періоді темпи росту й розвитку всіх систем органів. Укріплення опорно-рухового апарата, формування великої кількості
умовних рефлексів
|
Раннє
дитинство
|
1–3 роки
|
1–3 роки
|
Високі темпи росту й розвитку всіх
систем органів. Початок самостійних активних рухів, перехід на харчування дорослою їжею. Розвиток молочних зубів. Початок користування мовою.
У кінці періоду темпи росту вповільнюються
|
Перше
дитинство
|
4–7 років
|
4–7 років
|
Уповільнення темпів росту. Активне накопичення інформації про навколишній світ. Формування вмінь та навичок, необхідних для нормальної самостійної життєдіяльності. Розвиток
постійних зубів
|
Друге
дитинство
|
8–12
років
|
8–11
років
|
Відносно невисокі темпи росту. Продовжується активне накопичення інформації про навколишній світ та формування вмінь і навичок, необхідних для
самостійної життєдіяльності
|
Підлітковий
період
|
13–16
років
|
12–15
років
|
Початок періоду статевого дозрівання. Різке підвищення темпів росту. Суттєві гормональні перебудови в організмі. Початок функціонування статевих
систем
|
Юнацький
період
|
17–21 рік
|
16–20
років
|
Завершення періоду статевого дозрівання. Зменшення темпів розвитку, закінчення росту тіла. Статеві системи виходять на нормальний режим функціонування
|
Зрілий вік
(перший
період)
|
22–35
років
|
21–35
років
|
Найбільш продуктивний період життя. Розвиток здатностей досягає найвищого рівня, робота всіх систем організму є найбільш ефективною
|
Зрілий вік
(другий
період)
|
36–60
років
|
36–55
років
|
Дуже продуктивний період. Достатньо високі фізичні можливості поєднуються з багатим досвідом і дозволяють досягати найвищих результатів. У кінці
періоду спостерігається поступове
згасання функцій репродуктивної
системи
|
Похилий
вік
|
61–74
роки
|
56–74
роки
|
Стан організму суттєво залежить від особливостей життя, яке людина вела в попередні періоди. Репродуктивні функції у чоловіків продовжують згасати, у жінок припиняються взагалі
|
Старечий вік
|
75–90
років
|
75–90
років
|
В організмі відбуваються структурні, функціональні та біохімічні зміни, які значною мірою обмежують його можливості
|
Довгожитель-
ство
|
Більше
90 років
|
Більше
90 років
|
В організмі продовжуються структурні, функціональні та біохімічні зміни, які обмежують його можливості
|
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Які процеси в організмі людини відбуваються в підлітковому періоді?
2. Чим відрізняється вікова періодизація онтогенезу в чоловіків і жінок?
3. В які періоди розвитку ріст організму має найвищий темп?
V. Домашнє завдання
Ембріональний розвиток. Вагітність і пологи
Цілі уроку: ознайомити учнів з основними етапами ембріонального розвитку людини, розповісти про особливості періоду вагітності та пологи у людини.
Обладнання й матеріали:таблиця зі схемою розвитку людини.
Базові поняття й терміни: зародок, плід, імплантація зародка, зародкові оболонки, плацента, пологи, вагітність, різнояйцеві близнюки, однояйцеві близнюки.
Концепція уроку
Розглянути основні етапи ембріонального розвитку людини; дати визначення поняттям «зародок» і «плід»; пояснити, які зміни відбуваються у зародка і плода на різних етапах розвитку; ознайомити учнів з особливостями будови зародкових оболонок та будовою й функціями плаценти; розглянути механізми появи близнюків; ознайомити учнів з особливостями періоду вагітності; звернути їхню увагу на фактори, які можуть порушувати перебіг вагітності та спричиняти появу порушень в організмі ембріона.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке менструальний цикл?
2. Яка середня тривалість менструального циклу?
3. Як відбувається процес запліднення? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Вагітність
Вагітність — це фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини й розвитком зародка і плоду.
Ознаки вагітності: посилення виділення гормонів яєчників, а потім плаценти; припинення менструацій; збільшення розмірів матки; збільшення молочних залоз; посилення обміну речовин; сонливість; нудота (токсикоз) тощо.Вагітність у жінки триває 270–280 днів. Значні зміни відбуваються в матці: збільшуються її розміри не
тільки за рахунок розтягнення стінок, але й за рахунок збільшення маси м’язів; інтенсивно розвивається сітка великих і дрібних судин, що несуть кров до плаценти. Дихання стає глибше, що забезпечує більш повне насичення крові киснем. Нирки працюють з підвищеним навантаженням, виводячи продукти обміну не тільки матері, але й плоду. Активується утворення в кістковому мозку еритроцитів, збільшується кількість крові, розширюються кровоносні судини, підсилюється газообмін. Для забезпечення нормального функціонування органів і систем організму вагітної, сприятливих умов для розвитку плоду необхідна підвищена кількість поживних речовин та кисню. Стан здоров’я вагітної та її поведінка, особливо в перші тижні вагітності, коли відбувається закладка органів і тканин плоду,
багато в чому визначають характер протікання вагітності, подальший розвиток плоду і здоров’я майбутньої дитини. Будь-яке захворювання вагітної, неправильне харчування, порушення режиму, прийом деяких ліків без призначення лікаря, паління й уживання алкогольних напоїв можуть вплинути на перебіг вагітності та плід.
Особливості зародкового періоду онтогенезу
Зародковий розвиток людини має декілька етапів: дроблення, утворення зародкових листків і оболонок, утворення тканин (гістогенез) і органів (органогенез). Через чотири-п’ять днів після запліднення одношаровий зародок з порожниною всередині потрапляє до порожнини матки. Після цього поділ клітин значно прискорюється. Протягом двох днів зародок вільно розташований у матці, а потім (приблизно на сьомий день після запліднення) занурюється в її слизову оболонку й прикріплюється до неї. Цей процес називається імплантацією.
Починається зародковий період внутрішньоутробного розвитку. Спочатку формуються три зародкові оболонки і три зародкові листки. Зародкові оболонки формуються із частини клітин зародка. Зовнішня оболонка має ворсинки з капілярами. Через ворсинки зародок живиться й дихає. Внутрішня оболонка тонка і прозора, вона утворює міхур, порожнина якого заповнена плідною водою, що захищає зародок від механічних ушкоджень. Зовнішня й середня оболонки беруть участь в утворенні плаценти разом зі слизовою оболонкою матки. Плацента — дитяче місце — це орган, що зв’язує плід з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку. На 10–14-й день після запліднення клітини зародка розщеплюються на зародкові листки, з яких потім утворюються всі органи і тканини. Із зовнішнього листка (ектодерма) формується епітеліальна тканина (шкіри, слизових оболонок, дихальних і травних шляхів) та нервова система. Із внутрішнього листка (ентодерма) — внутрішні органи (серце, легені, кишечник). Із середнього листка (мезодерма) розвиваються сполучна та м’язова тканини (скелет, скелетні м’язи), печінка, нирки. Після імплантації починається плодовий період внутрішньоутробного розвитку. Плодом називають організм починаючи з 9-го тижня внутрішньоутробного розвитку й до моменту народження.
Плід має своє навколишнє середовище, яке складається з плодових оболонок, або плодового міхура, навколоплідних вод і пуповини. Плодові оболонки, або плодовий міхур, — це особливі оболонки, що оточують плід у вигляді мішка. Вони виконують функцію механічного захисту плоду. Навколоплідні води заповнюють простір між плодом і внутрішньою плодовою оболонкою. Вони забезпечують механічний захист, рух і розвиток плоду. Пуповина у вигляді шнуроподібного органа йде від плаценти і з’єднує плід з материнським організмом. Завдяки їй відбувається живлення й дихання плода. Пологи
Пологи — це фізіологічний процес, яким закінчується вагітність, вихід з тіла матері зрілого плоду й посліду (плаценти та зародкових оболонок). Родовий акт забезпечується в основному родовими зганяючими силами, які включають: 1) скорочення м'язів матки, що періодично повторюються, — перейми; 2) ритмічні скорочення м'язів черевного преса, які приєднуються до перейм, — потуги. Перейми є основною зганяючою силою під час пологів. Завдяки їм розкривається шийка матки, без чого неможливе зганяння плода й посліду з порожнини матки. Після розкриття шийки матки до перейм приєднуються потуги (скорочення посмугованих м'язів черевного преса й діафрагми). Процес зганяння плода є результатом одночасної дії обох родових сил. Перейми також сприяють відокремленню від стінок матки плаценти і зганянню посліду. Перейми виникають мимовільно, роділля не може керувати ними за власним бажанням. Вони настають періодично, проміжки між переймами називають паузами. Виділяють три періоди пологів: перший — період розкриття, другий — період зганяння, третій — послідовий. Період розкриття починається з першими регулярними переймами й закінчується повним розкриттям зовнішнього зіва шийки матки. Період зганяння — з моменту повного розкриття шийки матки до народження дитини. Послідовий період — з моменту народження дитини до зганяння посліду.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Що таке вагітність?
2. Навіщо потрібні зародкові оболонки?
3. Навіщо потрібна плацента?
4. Що таке пологи?
V. Домашнє завдання
Менструальний цикл і запліднення
Цілі уроку: ознайомити учнів з етапами менструального циклу та механізмом запліднення у людини.
Обладнання й матеріали:таблиці зі схемами будови чоловічих та жіночих статевих органів, схеми сперматогенезу та овогенезу, схеми будови яйцеклітини і сперматозоїда.
Базові поняття й терміни: сперматозоїди, яйцеклітини, запліднення, менструальний цикл, штучне запліднення.
Концепція уроку
Розглянути основні етапи менструального циклу та фізіологічні процеси в організмі жінки, які відбуваються на цих етапах; розповісти про механізм запліднення у людини; ознайомити учнів із поняттям «штучне запліднення».
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які етапи виділяють у ході сперматогенезу?
2. Які етапи виділяють у ході оогенезу?
3. Які процеси відбуваються в періодах дозрівання сперматогенезу?
4. Які процеси відбуваються в періодах дозрівання оогенезу? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Менструальний цикл
Менструальний цикл — це закономірні циклічні зміни в організмі жінки, що повторюються через певні проміжки часу й зовні виявляються менструацією. Менструація — періодична поява нерясних і нетривалих кров’яних виділень зі статевих шляхів, характерна для здорової невагітної жінки. Перша менструація настає частіше всього у віці 12–14 років. Протягом подальших 1,5–2 роки завершується становлення менструальної функції, яка здійснюється надалі протягом 23–28 років репродуктивного періоду життя жінки.
Припинення менструацій, так звана фізіологічна аменорея, спостерігається у жінок під час вагітності й у багатьох з них — після пологів у період годування дитини грудьми. Протягом перехідного, пременопаузального, періоду життя жінки починається поступове згасання менструальної функції, яка повністю вичерпується, — настає клімакс.
Кожен нормальний менструальний цикл є підготовкою організму жінки до вагітності. Початком менструального циклу прийнято вважати перший день кров’яних виділень, а тривалість кожного циклу визначають від початку однієї й до початку подальшої менструації. Менструальна кровотеча є наслідком відторгнення слизової оболонки матки — ендометрія.
Існують критерії нормального менструального циклу:
1) Тривалість менструального циклу коливається від 21 до 35 днів (у середньому 28 днів).
2) Тривалість менструальної кровотечі становить 3–7 днів.
3) Об’єм крововтрати за час менструації невеликий і становить 50–100 мл.
За менструальний цикл відповідає відразу декілька органів, що працюють «у команді». Ця злагоджена система побудована за ієрархічним принципом (ніжчерозміщені структури регулюються вищерозміщеними) і складається з кількох рівнів. Органи-мішені є кінцевою точкою дії для статевих гормонів, що виробляються яєчниками (матка, маткові труби, піхва, молочні залози, шкірні покриви, жирова тканина, кістки). До другого рівня належать яєчники, які відповідають за дозрівання яйцеклітини й вироблення статевих гормонів. До третього рівня відносять гіпофіз (точніше, його передню частку). Гіпофіз виробляє ряд найважливіших гормонів, серед яких два безпосередньо регулюють роботу яєчників, — це фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ ).
Запліднення
Заплідненням називають процес з'єднання (злиття) зрілої чоловічої (сперматозоїд) і жіночої (яйцеклітина) статевих клітин, у результаті якого утворюється одна клітина (зигота), що є початком нового організму.
Сперматозоїди мають властивість рухатися проти течії рідини. Із піхви вони переміщуються в матку й із неї у маткові труби, хоча рідина (секрет) у статевих шляхах тече в протилежному напрямі. Суміш сперматозоїдів із секретом сім'яних пухирців, передміхурової та куперової залоз називається сім'яною рідиною, або спермою. Під час статевих зносин у піхву випорскується 3–5 мл сперми, в якій міститься 200–500 млн сперматозоїдів. Під дією кислого середовища піхви частина сперматозоїдів гинее або втрачає життєздатність, частина проникає в просвіт матки і труб. Лужне середовище в шийці й тілі матки — найсприятливіше
для життєдіяльності сперматозоїдів. У лужному середовищі матки й маткових труб сперматозоїди зберігають здатність рухатися протягом кількох днів (три-чотири дні). Проте здатність до запліднення після проникнення в матку і труби сперматозоїди зберігають не
більше двох днів. Сперматозоїди, які самостійно рухаються, через 0,5–1 год досягають порожнини матки, через 1,5–2 год потрапляють у маткові труби, де вони зустрічаються з яйцеклітиною. Яйцеклітини самостійно рухатися не можуть. Зріла яйцеклітина, оточена прозорою оболонкою, потрапляє з фолікула, який лопнув, у черевну порожнину. Потраплянню яйцеклітини в трубу сприяють перистальтичні рухи труби та її бахромок, миготіння війок епітелію труби, що створює течію рідини від лійки до маткового кінця труби. Запліднення зазвичай відбувається в матковій трубі. До яйцеклітини, що потрапила в маткову трубу, йде багато мільйонів сперматозоїдів. На поверхні яйцеклітини назустріч сперматозоїдам утворюється сприймальний горбик. Проникненню багатьох сперматозоїдів у протоплазму яйцеклітини перешкоджають клітини променистого вінця і прозора оболонка. Сперматозоїди, які вкривають поверхню яйцеклітини, виділяють ферменти, які сприяють збільшенню проникності променистого вінця і прозорої оболонки та проникненню до яйцеклітини кількох чоловічих статевих клітин. Із кількох сперматозоїдів, що проникли до яйцеклітини, тільки один бере участь у заплідненні; ядро цього сперматозоїда просувається назустріч ядру яйцеклітини і зливається з ним. Усі сперматозоїди, що не потрапили в яйцеклітину, гинуть, розпадаються і всмоктуються слизовою оболонкою труб.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Що таке менструальний цикл?
2. Яка середня тривалість менструального циклу?
3. Як відбувається процес запліднення?
V. Домашнє завдання
Стать. Статеві ознаки. Визначення статі
Цілі уроку: обговорити поняття «стать» та значення наявності різних статей у тварин, ознайомити учнів зі статевими ознаками людини, розглянути механізми визначення статі.
Обладнання й матеріали: таблиці зі схемами будови чоловічих та жіночих статевих органів, малюнки або фотографії самців та самиць різних видів тварин.
Базові поняття й терміни: стать, статевий диморфізм, первинні статеві ознаки, вторинні статеві ознаки, визначення статі, хромосоми, аутосоми, статеві хромосоми, X-хромосома,
Y-хромосома.
Концепція уроку
Обговорити поняття «стать» та значення наявності різних статей у тварин для успішного виживання та ефективної еволюції виду; нагадати особливості роботи залоз внутрішньої секреції та функції гормонів, які продукуються статевими залозами; ознайомити учнів із первиними і вториними статевими ознаками людини, вказати на головну роль ендокринної системи у формуванні цих ознак; розповісти про різноманіття можливих варіантів визначення статі у тварин; докладно розглянути механізм визначення статі у людини.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке «онтогенез»?
2. Які етапи можна виділити в онтогенезі людини?
3. Який момент є початком постембріонального періоду онтогенезу?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Визначення поняття «стать»
Стать — це сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження й відрізняють особин різної статі одного виду. Особини різної статі продукують у процесі розмноження різні типи гамет, що забезпечує збільшення генетичного різноманіття їх нащадків. У багатоклітинних тварин виділяють особини чоловічої та жіночої статі. Особини чоловічої статі утворюють велику кількість дрібних гамет, які мають дуже обмежений запас поживних речовин, але здатні до руху. Особини жіночої статі утворюють відносно невелику кількість великих гамет, які мають значний запас поживних речовин, але не здатні рухатися. Така спеціалізація дозво-
ляє, з одного боку, забезпечити нащадків достатнім для розвитку запасом поживних речовин, а з іншого — ефективно здійснювати пошук гамет, сформованих особиною іншої статі. Між собою особини різної статі відрізняються за первинними і вториними статевими ознаками. Первинні статеві ознаки — це анатомо-морфологічні особливості організму, які забезпечують утворення відповідних гамет і запліднення. До первинних статевих ознак відносять статеві залози, статеві провідні шляхи, зовнішні статеві органи. Вторинні статеві ознаки — це анатомо-морфологічні особливості організму, що відіграють певну роль у процесах розвитку організму й регуляції фізіологічних процесів, які в особин різної статі відбуваються по-різному. У людини чоловіки та жінки також відрізняються за первинними і вторинними статевими ознаками. Так, існує ряд відмінностей у будові скелета жінки, особливо таза та черепа, меншою мірою у будові м’язів. М’язові тканини жінок, як правило, меншого об’єму та становлять близько 23 %, натомість у чоловіків — 40 %.
Первинні статеві ознаки людини
У жінок
|
У чоловіків
|
Яєчники
Матка
Вульва
Маткові труби
Піхва
Соромітні губи
Клітор
|
Сім’яники
Сім’явивідні протоки
Передміхурова залоза
Мошонка
Пеніс
|
Вторинні статеві ознаки людини
У жінок
|
У чоловіків
|
Добре розвинені груди
Менші розміри й легші кістки
Менший зріст
Довгий відносно кінцівок тулуб
Слабша — делікатніша будова скелета
Менший череп
Брак заросту обличчя
Волосся й очі трохи більш пігментовані
Більш S-подібна ключиця
Вузькі плечі
Дещо довші перші два ребра
Через репродуктивні функції грудна клітка
більш бочкувата, вище розташована діафрагма
Серце розташоване більш поперечно
Менша гортань, печінка, нирки, серце, легені
Грудний дихальний шлях
Менша талія
Коротший, ширший таз, широкі
Стегна
Ширший і коротший сечовий міхур
Трикутна форма волосся на лобку
Заокруглені форми
Жирова тканина накопичується головним
чином навколо стегон
Шкіра тонша, блідша
Більші можливості рухів суглобів
Нижче розташований центр ваги тіла
Менша сила м’язів
Вищий кров’яний тиск
Менші потреби в їжі
Більший імунітет, менша хворобливість
Аналітичний тип пам’яті
Більша тривалість життя
|
Груди нерозвинені
Більший череп
Череп характеризують більш виражені
місця прикріплення м’язів
Виступаючі брови
Більш похилене чоло
Нижчі очниці
Більш назовні вивернуті кути підборіддя
Більша щелепа, підборіддя та зуби
Сильна будова верхніх частин тіла
Сильний плечовий пояс і грудна
клітка
Діафрагмовий дихальний шлях
Вузькі стегна
Більша розбіжність ніг між колінними суглобами
Менші можливості рухів суглобів
Більша волосатість тіла: волосся на
Верхній губі, на підборідді,
часто на грудях, животі, передпліччях
і гомілках, деколи також на руках,
стегнах, сідницях, плечах
Для волосся голови типовими є кути
чола та два бічні пасма волосся,
які сходять до потилиці
Жирова тканина накопичується
головним чином навколо плечового
поясу
Більша уява
Більша здатність до асоціативності
та синтезування
Низька тональність голосу
Швидший обмін речовин
Більша фізична витривалість
|
Визначення статі
У тварин існує досить багато способів визначення статі. Вона може визначатися як під впливом зовнішніх умов (наприклад, у крокодилів стать залежить від температури, за якої дозрівали яйця), так і генетично (з допомогою статевих хромосом або іншим способом).
У людини головну роль у визначенні статі відіграють статеві хромосоми. Наша спадкова інформація зосереджена головним чином у ядрі клітин нашого тіла і представлена там у вигляді 23 пар хромосом (кожна хромосома представлена двома екземплярами) —
спеціальних тілець, до складу яких входять білки та ДНК. Тобто всього кожна клітина нашого організму містить 46 хромосом. Лише в гаметах хромосом не 46, а 23. У них кожна хромосома предсталена лише в одному екземплярі. 22 пари хромосом у чоловіків і жінок однакові. Ці хромосоми називають аутосомами. А от хромосоми останньої пари у чоловіків і жінок відрізняються (це так звані статеві хромосоми). У жінок статеві хромосоми представлені двома великими Х-хромосомами, а у чоловіків є одна велика Х-хромосома
й одна маленька Y-хромосома. Маленька Y-хромосома містить мало спадкової інформації, але виконує дуже важливу функцію. Саме ця хромосома «вмикає» програму розвитку чоловіків. Без її наявності розвиток організму чоловіка неможливий. Оскільки жіночі клітини мають у своєму ядрі лише Х-хромосоми, то й у гаметах жіночого організму будуть знаходитися лише статеві хромосоми цього типу. Тобто за цією ознакою всі жіночі гамети будуть однаковими. Під час утворення ж чоловічих гамет одна половина з них отримає Х-хромосому, а інша — Y-хромосому. Тобто за цією ознакою чоловічі гамети будуть двох типів. Стать майбутньої дитини визначається в момент запліднення. Якщо з яйцеклітиною злився сперматозоїд, який має Х-хромосому, то народиться дівчинка. А якщо сперматозоїд мав Y-хромосому, то народиться хлопчик.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Які первинні статеві ознаки властиві жінкам?
2. Які первинні статеві ознаки властиві чоловікам?
3. Які вторинні статеві ознаки властиві жінкам?
4. Які вторинні статеві ознаки властиві чоловікам?
5. Як визначається стать майбутньої дитини? V. Домашнє завдання
Етапи онтогенезу людини
Цілі уроку: ознайомити учнів з основними етапами онтогенезу людини, проаналізувати подібності й відмінності онтогенезу людини від онтогенезу інших ссавців.
Обладнання й матеріали:таблиця «Вікові періоди життя людини».
Базові поняття й терміни: онтогенез, ембріональний розвиток, постембріональний розвиток, дитинство, юність, зрілість, старість.
Концепція уроку
Пояснити зміст поняття «онтогенез», розглянути основні етапи онтогенезу людини та основні процеси, які відбуваються в організмі на відповідних етапах; порівняти онтогенез людини з онтогенезом інших ссавців, звернути увагу учнів на відмінності онтогенезу,
пов’язані з особливостями біології людини.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке життєвий цикл?
2. Які життєві цикли у тварин вам відомі?
3. Чим відрізняються процеси розмноження та індивідуального розвитку у ссавців та рептилій?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Визначення онтогенезу
Онтогенез — індивідуальний розвиток організму з моменту зародження до природної смерті або до припинення існування одноклітинного організму в результаті поділу.
Термін «онтогенез» було запропоновано Е. Геккелем у 1866 р. В основі онтогенезу лежить процес послідовної та необоротної реалізації генетичної інформації конкретного організму. На реалізацію цієї інформації (і, відповідно, на перебіг онтогенезу) може впливати багато різних факторів. До таких факторів відносять умови навколишнього середовища, нейрогуморальну та гормональну регуляцію тощо.
Онтогенез людини й інших ссавців можно розділити на кілька періодів. Ембріональний (зародковий) період триває від моменту утворення зиготи до народження дитини. У цей період з однієї клітини формуються всі тканини й системи органів організму. Період життя
людини після народження можна поділити на такі великі частини, як період дитинства (постембріональний), період статевої зрілості та період старіння. Період дитинства триває від моменту народження до початку повноцінного функціонування репродуктивної системи. Протягом цього періоду відбувається ріст організму й розвиток його окремих систем, формуються потрібні вміння та навички.
Період статевої зрілості триває від моменту початку повноцінного функціонування репродуктивної системи до моменту згасання репродуктивних функцій. Це основний період життя людини. Період старіння триває від моменту втрати репродуктивних функцій до
смерті. У цей період людина має менші фізичні можливості, але виконує важливі соціальні функції. В усіх цих періодах також виділяють певні фази. Більш докладну періодизацію окремих періодів онтогенезу людини буде розглянуто на наступних уроках. Слід відмітити, що онтогенез людини досить суттєво відрізняється від онтогенезу інших ссавців відносною тривалістю окремих періодів. Так, період дитинства в людини надзвичайно сильно подовжено. Фактично він триває 15–17 років, а у наших найближчих родичів шимпанзе — шість років. В інших схожих за розміром тіла ссавців (наприклад, леопардів) період дитинства ще менший — приблизно 2,5 року. Крім того, у людини також дуже тривалий
період старіння. Якщо більшість ссавців після припинення роботи репродуктивної системи дуже швидко гинуть, то у людини (особливо у жінок) цей період є досить тривалим. Подібні особливості онтогенезу тісно пов’язані зі специфікою біології людини, її значною соціальністю та великим значенням позаспадкової передачі інформації, яка необхідна наступним поколінням.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Що таке «онтогенез»?
2. Які етапи можна виділити в онтогенезі людини?
3. Який момент є початком ембріонального періоду онтогенезу?
Самостійна робота учнів
Навіщо людині потрібен такий тривалий період дитинства?
(Дитинство — найбільш ефективний період для засвоєння нової інформації, а в людини значна кількість інформації, що необхідна для виживання, передається позаспадковим шляхом з допомогою другої сигнальної системи)
V. Домашнє завдання
Залози внутрішньої секреції (продовження)
Цілі уроку: розглянути залози внутрішньої секреції, познайомити учнів з особливостями їхньої будови й функціями, які вони виконують.
Обладнання й матеріали: таблиці «Вегетативна нервова система», «Залози внутрішньої секреції».
Базові поняття й терміни: гуморальна регуляція, гормони, залози внутрішньої секреції, надниркові залози, статеві залози.
Концепція уроку
Розповісти учням про особливості будови та функціонування таких залоз внутрішньої секреції, як надниркові та статеві залози; пояснити їхню роль у життєдіяльності організму та особливості регуляції їх роботи.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які гормони синтезуються в тимусі?
2. Які гормони синтезуються в щитовидній залозі?
3. Які функції виконує паратгормон?
4. Які функції виконує глюкагон? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з одночасним заповненням таблиці
Основні ендокринні залози людини й гормони, що ними синтезуються
Залоза
|
Гормони, що
синтезуються
|
Функції
|
Кора
надниркових
залоз
|
Глюкокортикоїди
(кортизол)
|
Стимуляція розщеплення білків, синтезу
глюкози і глікогену, адаптація організму
до стресу
|
|
Мінералокортико-
їди (альдостерон)
|
Регуляція рівня йонів Na+, підвищення
кров’яного тиску
|
Мозковий
шар
надниркових
залоз
|
Адреналін
|
Підвищення частоти й сили серцевих
скорочень, звуження капілярів у шкірі та
внутрішніх органах. Розширення артеріол
серця і скелетних м’язів, підвищення рівня
глюкози в крові
|
|
Норадреналін
|
Загальне звуження дрібних артерій, підви-
щення кров’яного тиску
|
Яєчники
|
Естрогени
|
Розвиток вторинних жіночих статевих
ознак, регуляція менструального циклу.
Стимуляція росту й розвитку матки та плоду
|
|
Прогестерон
|
Підтримання вагітності, пригнічення
овуляції
|
Сім’яники
|
Тестостерон
|
Розвиток вторинних чоловічих статевих
ознак
|
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Які гормони синтезуються в яєчниках?
2. Які гормони синтезуються в корі надниркових залоз?
3. Які функції виконує тестостерон?
4. Які функції виконує адреналін?
Самостійна робота учнів
Підготувати повідомлення про базедову хворобу й цукровий діабет.
V. Домашнє завдання
Гіпотоламо-гіпофізарна система
Цілі уроку: розглянути гіпотоламо-гіпофізарну систему, познайомити учнів з особливостями її будови й функціями, які вона виконує.
Обладнання й матеріали: таблиці «Вегетативна нервова система», «Залози внутрішньої секреції».
Базові поняття й терміни: гуморальна регуляція, гормони, залози внутрішньої секреції, гіпоталамус, гіпофіз, ліберини, статини, вазопресин, пролактин, лютеїнізуючий гормон, тиреотропний гормон, адренокортикотропний гормон, соматотропний гормон.
Концепція уроку
Розповісти учням про особливості будови та функціонування гіпотоламо-гіпофізарної системи; пояснити її роль у життєдіяльності організму та розглянути взаємозв'язок із нервовою системою.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Навіщо потрібні гормони?
2. У чому полягає різниця між залозами внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції?
3. Чим відрізняється механізм дії гормонів від механізму дії нервів? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з одночасним заповненням таблиці
Основні ендокринні залози людини й гормони, що ними синтезуються
Залоза
|
Гормони, що
синтезуються
|
Функції
|
Гіпоталамус
|
Ліберини, статини
й гормони задньої
частки гіпофіза
|
Секреція гіпофізарних гормонів і гормонів задньої частки гіпофіза
|
Задня частка
гіпофіза (тут
гормони не
синтезуються,
а тільки збері-
гаються й се-
кретуються)
|
Окситоцин
|
Регуляція скорочень матки й лактації
|
Вазопресин (антидіу-
ретичний гормон)
|
Зменшення діурезу
|
Передня частка гіпофіза
|
Фолікулостимулю-
вальний гормон (ФСГ)
|
Стимуляція сперматогенезу (у чоловіків) або зростання яйцевого фолікула (у жінок)
|
Лютеїнізуючий гормон (ЛГ )
|
Стимуляція утворення статевих гормонів, підтримка існування жовтого тіла (у жінок)
|
Пролактин
|
Стимуляція утворення й секреції молока
|
Тиреотропний гормон
(ТТГ)
|
Стимуляція утворення й секреції гормонів щитовидної залози
|
Адренокортикотроп-
ний гормон (АКТГ)
|
Стимуляція утворення й секреції гормонів кори надниркових залоз
|
Соматотропний гормон
(гормон росту, СТГ)
|
Стимуляція синтезу білків і ростових процесів організму
|
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Які гормони синтезуються в гіпоталамусі?
2. Які гормони синтезуються в гіпофізі?
3. Які функції виконує вазопресин?
4. Які функції виконує соматотропний гормон?
V. Домашнє завдання
Гуморальна регуляція. Принципи роботи ендокринної системи
Обладнання й матеріали: таблиці «Вегетативна нервова система», «Залози внутрішньої секреції», розбірна модель головного мозку людини.
Базові поняття й терміни: гуморальна регуляція, гормони, залози внутрішньої секреції.
Концепція уроку
Ознайомити учнів з поняттями «гормональна регуляція» й «гормони» та основними принципами роботи ендокринної системи; розповісти про залози внутрішньої, змішаної та зовнішньої секреції; порівняти нервову й гуморальну регуляцію.
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Навіщо потрібно регулювати процеси, які відбуваються в організмі?
2. Які системи у тварин відповідають за регуляцію процесів в організмі?
3. Чи відрізняється регуляція процесів в організмі у ссавців і комах?
Повідомлення учнів
Гормони та їх роль у регуляції функцій організму.
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
Гуморальна регуляція — координація фізіологічних функцій організму з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина).
Гормони — високоспецифічні біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу.
Ендокринна система — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони. Вона разом з нервовою системою регулює та координує важливі функції організму людини: ріст, репродукцію, обмін речовин, процеси адаптації. На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, але вони мають добре розвинуту судинну сітку.
В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою й утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов’язані з органами центральної нервової системи й координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною, та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою группою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму. Основою ефективного функціонування ендокринної системи є використання принципу зворотного зв’язку.
Розповідь учителя з одночасним заповненням таблиці
Залози внутрішньої секреції людини
Залоза внутрішньої секреції
|
Місце розташування
|
Функції
|
Гіпоталамус
|
Входить до складу проміж-
ного мозку
|
Контроль і регуляція
роботи залоз ендокринної
системи
|
Гіпофіз
|
Округле утворення на
нижній поверхні мозку
(входить до складу проміж-
ного мозку)
|
Регулює роботу інших
ендокринних залоз та ряд
метаболічних процесів
|
Епіфіз
|
Невелике шишкоподібне
утворення, розташоване
в глибині мозку (входить до
складу проміжного мозку)
|
Регуляція біологічних
ритмів, метаболізму,
пристосування організму
до змінних умов освітле-
ності
|
Щитовидна залоза
|
Непарний орган, трохи схо-
жий формою на метелика,
знаходиться на передній
поверхні шиї попереду
трахеї
|
Регулює основний обмін
і забеспечує кальцієвий
гомеостаз крові
|
Паращитовидні
залози
|
Чотири невеликі утворення
на задній поверхні щито-
видної залози
|
Регуляція рівня йонів
Кальцію в організмі
|
Тимус
|
Вкрита сполучною ткани-
ною залоза, розташована
позаду грудини
|
Регуляція роботи імунної
системи та деяких мета-
болічних процесів
|
Підшлункова
залоза
|
Велика залоза, розташова-
на біля шлунка
|
Регуляція рівня глюкози
в крові
|
Надниркові залози
|
Пара залоз, які розташова-
ні над нирками та склада-
ються з коркової та мозко-
вої речовин
|
Регулюють обмін речо-
вин, адаптують організм
до стресу
|
Яєчники
|
Розташовані в окремому
заглибленні очеревини
у жінок і прикріплюються
до задньої стінки очереви-
ни широкою зв’язкою
|
Регулюють розвиток
жіночих статевих ознак
та процеси, пов’язані
з репродуктивними функ-
ціями організму жінки
|
Сім’яники
|
Розташовані в мошонці
|
Регулюють розвиток чо-
ловічих статевих ознак та
процеси, пов’язані з ре-
продуктивними функція-
ми організму чоловіків
|
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Де розташований гіпофіз?
2. Де розташований епіфіз?
3. Які функції виконує тимус?
4. Які функції виконує підшлункова залоза?
Самостійна робота учнів
1. У чому полягає різниця між залозами внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції? (Залози зовнішньої секреції виділяють свої продукти в довкілля або в порожнини органів, а залози внутрішньої секреції — у кров. Для залоз змішаної секреції характерна наявність обох механізмів)
2. Чим відрізняється механізм дії гормонів від механізму дії нервів? (В основі механізму дії гормонів лежить передача хімічних сигналів, а в основі механізму дії нервів — електричних. Це обумовлює відмінності у швидкості відповіді та тривалості дії сигналів)
V. Домашнє завдання
Загальні особливості видільної системи та покривів тіла в людини
Мета уроку: узагальнити й закріпити знання про особливості будови й функціонування видільної системи та покривів тіла в людини.
Обладнання й матеріали: таблиці «Видільна система», «Лікарські рослини», «Будова шкіри», «Перша допомога в разі опіків, обмороження, ураження електричним струмом», схема будови нефрону.
Базові поняття й терміни: виділення, нирки, коркова речовина, мозкова речовина, ниркова миска, сечовід, нефрон, сечовий міхур, сечівник, шкіра, епідерміс, дерма, підшкірна клітковина, роговий і паростковий епідерміс, нігті, нігтьове ложе, нігтьовий валик, дерма,
сальні й потові залози, волосся.
Концепція уроку
Обговорити з учнями особливості будови й функціонування видільної системи та покривів тіла в людини; провести контроль знань з теми.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Обговорення та узагальнення матеріалів теми
Питання для бесіди
1. Яке значення має видільна система?
2. Чим можна пояснити особливості будови шкіри?
3. Яка перша допомога надається в разі обмороження?
4. Які захворювання уражають нирки?
5. Чому пошкодження шкіри є шкідливим для здоров’я?
III. Контроль знань з теми
Варіант І
1. Первинна сеча утворюється:
а) у клубочку; б) у канальцях нефрону; в) у сечовому міхурі.
2. Запалення сечівника — це:
а) пієлонефрит; б) гломерулонефрит; в) уретрит; г) цистит.
3. Захворювання, що викликається кліщами:
а) правець; б) педикульоз; в) стригучий лишай; г) короста.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Легені не є органами виділення
Епідерміс утворений сполучною тканиною
Людина має дві нирки
5. Яке значення для організму має шкіра?
6. Як можна запобігти захворюванням органів виділення?
Варіант ІІ
1. Похідним епідермісу є:
а) нігті; б) волосся; в) підшкірна клітковина.
2. Пухирі починають утворюватися в разі опіку такого ступеня:
а) І; б) ІІ ; в) ІІІ ; г) IV.
3. Функціональною одиницею нирки є:
а) нефрон; б) сечовід; в) сечовий міхур; г) ниркова миска.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Шкіра не є органом виділення
Вторинна сеча утворюється в канальцях нефрону
Шкіра людини має багато потових залоз
5. Що входить до складу нефрону?
6. Як можна запобігти захворюванням шкіри?
ІV. Домашнє завдання
Роль нирок у підтриманні водно-сольового гомеостазу
Цілі уроку: сформулювати поняття про рефлекторний характер виведення сечі, ознайомити учнів з особливостями будови сечового міхура й роллю нирок у підтриманні водно-сольового гомеостазу; ознайомити учнів з найбільш поширеними порушеннями діяльності органів виділення, а також із заходами їх профілактики.
Обладнання й матеріали: таблиця «Видільна система», схема будови нефрону, вологі препарати нирок ссавців, модель нирки, кінофільм «Будова й робота нирки».
Базові поняття й терміни: антидіуретичний гормон, сечовий міхур, сфінктери, довільне сечовипускання, низхідна інфекція, висхідна інфекція, нефрит, пієлонефрит, гломерулонефрит, камені, уретрит, цистит, урологія, лікарські рослини.
Концепція уроку
Обговорити механізм регуляції процесів виділення; звернути увагу учнів на взаємодію нервової та гуморальної систем регуляції, коли зміна концентрації солей у крові сприймається рецепторами в стінках судин, які передають сигнал до центру сечовиділення
в проміжному мозку (це впливає на активність гормональної системи і призводить до стимуляції або пригнічення виділення антидіуретичного гормону); підкреслити роль нирок як головного регулятора водно-сольового обміну організму; розглянути особливості
будови сечового міхура, показати вплив кори головного мозку на процес сечовипускання; обговорити причини виникнення й симптоми основних порушень функціонування видільної системи; показати наявність двох основних шляхів поширення інфекцій, що уражають видільну систему (низхідні й висхідні інфекції); розповісти про заходи профілактики цих порушень, а також про лікарські рослини, що використовуються для лікування захворювань нирок.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке абсорбція?
2. Що таке секреція?
3. Перелічіть складові частини нефрону.
4. Укажіть функції, які виконують різні частини нефрону.
III. Вивчення нового матеріалу
Робота з таблицею
Сечовий міхур — м’язовий мішок, що складається з гладкої мускулатури, покритий перехідним епітелієм і є резервуаром для сечі. Має два сфінктери, що дозволяють здійснювати сечовипускання довільно.
Заповнення таблиці
Заходи профілактики захворювань видільної системи:
- правильне харчування;
- своєчасне лікування зубів;
- загартування організму;
- контроль лікаря за прийомом ліків;
- дотримання особистої гігієни.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Який гормон регулює процес сечовипускання?
2. Що таке висхідна інфекція?
3. Що вивчає урологія?
4. Перелічіть заходи профілактики захворювань нирок.
Самостійна робота учнів
1. Які чинники можуть впливати на інтенсивність процесів виділення сечі?
2. Як алкоголь впливає на роботу нирок?
3. Які лікарські рослини використовуються для лікування нирок? (Кавун, лимон, хвощ польовий, липа, кріп, селера, кмин, мучниця звичайна, звіробій продірявлений, горець пташиний, шипшина)
V. Домашнє завдання
Нефрон. Процес утворення сечі
Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями мікроскопічної будови нирок, розглянути структуру нефрону й процес утворення сечі.
Обладнання й матеріали:таблиця «Видільна система», схема будови нефрону, вологі препарати нирок ссавців, модель нирки, кінофільм «Будова й робота нирки».
Базові поняття й терміни: нирка, нефрон, ниркове тільце, капілярний клубочок, звивисті канальці, приносна артеріола, виносна артеріола, ниркова вена, фільтрація, первинна сеча,
реабсорбція, вторинна сеча.
Концепція уроку
Описати будову нефрону, обговорити з учнями механізм утворення сечі; звернути увагу на відмінності в складі первинної і вторинної сечі; показати, як під час проходження по нефрону з первинної сечі реабсорбуються необхідні речовини, а секретуються до
неї непотрібні; на прикладі будови нефрону показати, як пов’язані будова й функції органа.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Навіщо потрібна видільна система?
2. Порівняйте видільні системи риб, амфібій, рептилій, птахів і ссавців.
3. Яке значення має подвійна капілярна мережа в нирках? III. Вивчення нового матеріалу
Робота з таблицею «Схема процесу виділення»
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Перелічіть складові частини нефрону.
2. Укажіть функції, які виконують різні частини нефрону.
3. Чи відрізняються нефрони ссавців та інших хребетних?
Самостійна робота учнів
1. Що таке реабсорбція? (Процес зворотного всмоктування в кров з первинної сечі води й необхідних органічних речовин)
2. Що таке секреція? (Процес виділення клітинами різних речовин у довкілля або в порожнини тіла)
V. Домашнє завдання
Механізм терморегуляції. Фізіологічний механізм загартування
Цілі уроку: ознайомити учнів з роллю шкіри в обміні речовин і терморегуляції організму, сформулювати поняття загартування організму, розкрити його фізіологічне значення.
Обладнання й матеріали: таблиці «Будова шкіри», «Загартування», схема механізму терморегуляції.
Базові поняття й терміни: шкіра, терморегуляція, рефлекс, загартування, природні чинники загартування, повітряні й сонячні ванни, водні процедури, контрастні температури.
Концепція уроку
Розповісти учням про роль шкіри в обміні речовин, звернути увагу на її роль у терморегуляції; обговорити механізми терморегуляції організму, підкреслити необхідність для людини підтримання постійної температури тіла; розкрити роль шкіри як органа тепловіддачі й підкреслити рефлекторний характер терморегуляції; на прикладі цього механізму показати взаємозв’язок систем і органів організму; сформулювати поняття «загартування організму»; розповісти про його роль у попередженні застуди, сформулювати гігієнічні вимоги до загартовування; розглянути природні чинники загартування, такі як сонячні й повітряні ванни, а також водні процедури; обговорити дію контрастних температур на організм.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Яка будова шкіри?
2. Які особливості будови забезпечують еластичність шкіри?
3. Навіщо потрібне волосся? Яка його будова?
4. Навіщо потрібні нігті? Яка їх будова? III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Терморегуляція — урівноваженість процесів віддачі й утворення тепла в організмі.
Процеси теплопродукції забезпечують:
1) внутрішні органи;
2) скелетна мускулатура.
Перенесення тепла всередині організму здійснюється переважно кровоносною системою.
Процеси тепловіддачі забезпечують:
а) шкіра;
б) легені;
в) органи виділення.
Основним органом тепловіддачі є шкіра. Зміна віддачі тепла відбувається шляхом регуляції кількості крові, що протікає через капіляри шкіри. Збільшення віддачі тепла може значно підвищуватися за рахунок виділення поту, при цьому значна кількість теплоти витрачається на його випаровування. Регуляція процесів утворення й виділення тепла провадиться
центральною нервовою системою й залозами внутрішньої секреції. Вона здійснюється рефлекторно.
Загартування — комплекс прийомів, направлених на підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього середовища.
Природні чинники загартування:
- повітряні ванни;
-сонячні ванни;
- водні процедури.
Гігієнічні вимоги до загартування:
- регулярність процедур;
-поступове нарощування сили і тривалості процедур;
- урахування індивідуальних особливостей організму;
- постійний контроль за станом організму.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Питання до учнів
1. Що таке терморегуляція? Як вона відбувається?
2. Які гігієнічні вимоги до загартування організму?
3. Які природні чинники сприяють загартуванню?
Самостійна робота учнів
1. Опишіть зміни, що відбуваються в шкірі в разі зниження температури навколишнього середовища.
2. Опишіть зміни, що відбуваються в шкірі в разі підвищення температури навколишнього середовища.
3. Підготувати повідомлення про захворювання шкіри та їх профілактику.
4. Підготувати повідомлення про гігієнічні вимоги до одягу.
5. Підготувати повідомлення про гігієнічну, лікувальну й декоративну косметику.
V. Домашнє завдання
Будова й функції шкіри
Мета уроку: вивчити макроскопічну й мікроскопічну будови, основні функції шкіри й основних її похідних.
Обладнання й матеріали:таблиці «Будова шкіри», «Гігієна шкіри», мікроскопи, лупи, предметне скло, мікропрепарати шкіри, пластилін.
Базові поняття й терміни: шкіра, епідерміс, дерма, підшкірна клітковина, роговий і паростковий епідерміс, нігті, нігтьове ложе, нігтьовий валик, дерма, сальні й потові залози, волосся, волосяна цибулина, стрижень волоса.
Концепція уроку
Ознайомити учнів з особливостями будови шкіри людини; відзначити наявність трьох шарів шкіри — епідермісу, дерми й підшкірної клітковини; розповісти про функції, які виконує кожний із шарів; звернути увагу на наявність різних похідних шкіри (нігтів, волосся), пояснити, які функції вони виконують.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які захворювання видільної системи вам відомі?
2. Чи виконує шкіра роль органа виділення?
3. Навіщо людині потрібна шкіра?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Шкіра людини складається з трьох основних шарів: зовнішнього — епідермісу, власне
шкіри — дерми й підшкірної клітковини.
Епідерміс утворений багатошаровим плоским епітелієм. Він складається з рогового (представлений мертвими ороговілими клітинами) і паросткового (представлений живими клітинами, що постійно діляться) шарів. Дерма являє собою шар сполучної тканини, що складається з еластичних і колагенових волокон. Ці волокна забезпечують еластичність шкіри. Дерма є основною частиною шкіри. У ній розташовані рецептори, потові й сальні залози, коріння волосся, кровоносні й лімфатичні судини.
Шкірні залози людини:
- потові (виділяють піт);
- сальні (виділяють секрети, які змащують волосся і шкіру);
- молочні (видозмінені потові залози).
Підшкірна клітковина є найбільш глибоким шаром шкіри. У її клітинах можуть накопичуватися частинки жиру, який служить запасом поживних речовин і захищає організм від охолодження, струсів і ударів.
Шкірні покриви людини утворюють ряд похідних. Основні з них — це волосся й нігті. Вони, в основному, зберігають тепло й захищають від несприятливих зовнішніх впливів.
IV. Виконання лабораторної роботи
Лабораторна робота № 5. Будова шкіри, нігтя, волоса (макроскопічна й мікроскопічна)
Мета: вивчити макроскопічну й мікроскопічну будову шкіри, нігтя й волоса.
Обладнання й матеріали: мікроскоп, лупа, предметне скло, мікропрепарат шкіри, пластилін, зошит, підручник.
Хід роботи
1. Розглянути шкіру відкритих частин тіла. Звернути увагу на колір шкіри, характер її поверхні, пружність.
2. Розглянути за малого збільшення мікроскопа мікропрепарат поперечного зрізу шкіри й замалювати його в зошиті.
3. Розглянути ніготь і замалювати його будову.
4. Розглянути волос.
5. У центрі предметного скла на відстані 2 см одна від одної вмістити дві кульки пластиліну, до яких прикріпити волос.
6. За малого збільшення мікроскопа розглянути стрижень і волосяну цибулину, звернути увагу на черепицеподібні лусочки кутикули, що покривають стрижень.
7. Намалювати побачене, визначити частини волоса.
8. Зробити висновок, в якому вказати, як будова шкіри та її похідних пов’язана з функціями, що вона виконує.
V. Домашнє завдання
Загальні особливості травної і дихальної систем та обміну речовин у людини
Мета уроку: узагальнити й закріпити знання про особливості будови й функціонування травної і дихальної систем людини та обміну речовин в організмі.
Обладнання й матеріали: таблиці «Органи дихання», «Органи травлення», схема «Обмін білків, жирів і вуглеводів».
Базові поняття й терміни: дихання, легені, трахея, бронхи, альвеоли, травлення, ферменти, травний канал, слизова, підслизова, м’язова й зовнішня оболонки, ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник, обмін речовин, вітаміни.
Концепція уроку
Обговорити з учнями особливості будови й функціонування травної і дихальної систем людини та обміну речовин; провести контроль знань з теми.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Обговорення та узагальнення матеріалів теми
Питання для бесіди
1. Яке значення має травна система?
2. Чим можна пояснити особливості будови шлунка?
3. Яка перша допомога надається в разі харчового отруєння?
4. Які захворювання пов’язані з порушенням обміну речовин в організмі?
5. Чому надлишок вітамінів у їжі є шкідливим для здоров’я?
III. Контроль знань з теми
Варіант І
1. Постійних зубів у людини:
а) 10; б) 20; в) 32; г) 36.
2. Хлоридна кислота виділяється до порожнини:
а) глотки; б) шлунка; в) тонкого кишечнику; г) товстого кишечнику.
3. Жиророзчинним вітаміном є:
а) вітамін А; б) вітамін В1; в) вітамін В12; г) вітамін С.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Збудником грипу є бактерія
Діафрама забезпечує зміну об’єму легенів
Ліва легеня людини складається з трьох долей
5. Які функції виконують трахеї та бронхи?
6. Як відбувається регуляція процесу травлення?
Варіант ІІ
1. Гастрит — це захворювання:
а) зубів; б) шлунка; в) печінки; г) товстого кишечнику.
2. Цинга викликана нестачею вітаміну:
а) А; б) С; в) D; г) Є.
3. Добова потреба учня 9 класу в білках:
а) 75 г; б) 90 г; в) 100 г; г) 150 г.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Бронхіт — це запалення альвеол
Міжреберні м’язи забезпечують зміну об’єму легенів
Права легеня людини складається з трьох долей
5. Які функції виконують вітаміни?
6. Як відбувається регуляція процесу дихання?
Загальні особливості травної і дихальної систем та обміну речовин у людини
Мета уроку: узагальнити й закріпити знання про особливості будови й функціонування травної і дихальної систем людини та обміну речовин в організмі.
Обладнання й матеріали: таблиці «Органи дихання», «Органи травлення», схема «Обмін білків, жирів і вуглеводів».
Базові поняття й терміни: дихання, легені, трахея, бронхи, альвеоли, травлення, ферменти, травний канал, слизова, підслизова, м’язова й зовнішня оболонки, ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник, обмін речовин, вітаміни.
Концепція уроку
Обговорити з учнями особливості будови й функціонування травної і дихальної систем людини та обміну речовин; провести контроль знань з теми.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Обговорення та узагальнення матеріалів теми
Питання для бесіди
1. Яке значення має травна система?
2. Чим можна пояснити особливості будови шлунка?
3. Яка перша допомога надається в разі харчового отруєння?
4. Які захворювання пов’язані з порушенням обміну речовин в організмі?
5. Чому надлишок вітамінів у їжі є шкідливим для здоров’я?
III. Контроль знань з теми
Варіант І
1. Постійних зубів у людини:
а) 10; б) 20; в) 32; г) 36.
2. Хлоридна кислота виділяється до порожнини:
а) глотки; б) шлунка; в) тонкого кишечнику; г) товстого кишечнику.
3. Жиророзчинним вітаміном є:
а) вітамін А; б) вітамін В1; в) вітамін В12; г) вітамін С.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Збудником грипу є бактерія
Діафрама забезпечує зміну об’єму легенів
Ліва легеня людини складається з трьох долей
5. Які функції виконують трахеї та бронхи?
6. Як відбувається регуляція процесу травлення?
Варіант ІІ
1. Гастрит — це захворювання:
а) зубів; б) шлунка; в) печінки; г) товстого кишечнику.
2. Цинга викликана нестачею вітаміну:
а) А; б) С; в) D; г) Є.
3. Добова потреба учня 9 класу в білках:
а) 75 г; б) 90 г; в) 100 г; г) 150 г.
4. Напишіть «так», якщо ви згодні з наведеним твердженням, або «ні», якщо ви з ним не згодні.
Бронхіт — це запалення альвеол
Міжреберні м’язи забезпечують зміну об’єму легенів
Права легеня людини складається з трьох долей
5. Які функції виконують вітаміни?
6. Як відбувається регуляція процесу дихання?
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
