неділя, 20 листопада 2016 р.

РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

      
   Науково-дослідницька робота учениці 10 класу
 Широких Анастасії Олегівни
 з теми «Характеристика ентомофауни 
соснових насаджень околиці м.Костополя». 2010. 
     ( Призер ІІ етапу захисту науково-дослідницьких робіт РМАНум)




 Науково-дослідницька робота
 учениці 10-Б класу Прокопець Катерини Олександрівни 
з теми «Характеристика найнебезпечніших шкідників зелених насаджень Базальтівського лісництва». 2011 
 ( Лауреат ІІ етапу захисту науково-дослідницьких робіт РМАНум)



  Науково-дослідницька робота
 учениці 8-А класу Кравчук Анастасії Андріївни
 з теми «Фітолікування та рослини рідного краю». 2014 
  ( Переможець І етапу захисту науково-дослідницьких робіт РМАНум).
Міністерство  освіти  і науки  України
Рівненська Мала академія наук учнівської молоді





Відділення:
екології та аграрних наук
Секція:
охорона довкілля та раціональне природокористування

НАСІНИНА
ПІД МІКРОСКОПОМ


Науково-дослідницька робота учениці 9-А класу
Злазненської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Кравчук Анастасії Андріївни


Науковий керівник:
 вчитель біології
Злазненської  загальноосвітньої
 школи І-ІІІ ступенів
 Іваськова Іванна Вікторівна



Костопіль, 2015




Зміст
 Вступ……………………………………………………………………….3
І. Утворення та дозрівання насіння…………………………………5 - 8
1.1. Будова насіння……………………………………………………..9  - 12
1.2. Хімічний склад насіння……………………………………….…..12 - 15
1.3. Процес проростання насіння………………………………….…15 - 19
1.4. Дихання насіння…………………………………………………..19 - 20
ІІ. Фізіологія проростання насіння квіткових рослин та методи його прискорення………………………………………………………..…..21 - 25
2.1. Характеристика насіння квіткових рослин…………………….…25 - 27
2.2. Особливості будови однодольних…………………………….…. 27 - 29
2.3. Особливості будови насіння дводольних………………………....29 - 31
ІІІ. Значення насіння в природі і житті людини……………….…..32 - 33
ІV. Висновок……………………………………………………………34 – 35
Література………………………………………………………….……36 - 37



 



Вступ
        Розвиток насінної рослини та  її  органів  розпочинається  з  насіння. Поява насіння у рослин знаменує якісно  новий  етап  в  еволюції  рослинного світу порівняно зі споровими  рослинами.  Рослини,  що  утворюють  насіння, краще пристосовуються до умов зростання. Насіння може довгий  час  зберігати схожість, за допомогою цих органів рослинні організми  швидко  розмножуються і  розселяються.  На  цій  основі  створюються  умови  для  розвитку   нових рослинних угруповань, екологічних і географічних рас,  видів  і  різновидів, що є спрямованим фактором природного добору. Тому насінні  рослини  займають панівне положення у флорі земної кулі. Спорові ж рослини менше  пристосовані до виживання в несприятливих екологічних умовах. Одна з  причин  криється  в будові спори. У  спорі  немає  зародка,  мізерний  запас  поживних  речовин, оскільки  вона  одноклітинна,   недостатньо   захищена   від   несприятливих екологічних факторів тощо. Насіння ж, порівняно  зі  спорою,  має  достатній запас поживних речовин, віддиференційований  зародок,  довгий  час  зберігає схожість. Насінину вкриває насінна оболонка, що захищає  її  від  ушкодження хворобами. Насіння сприяє швидкому поширенню рослинних форм,  оскільки  може переноситися на великі відстані, не втрачаючи схожості тощо.
Всім відомо, що сухе насіння може довго лежати без змін й не проростати, але варто дати його тепло та вологу, як тут же воно починає прокидатися, наче від анабіозу та оживати. Під схожим насінням знаходиться живий зародок, який харчується запасами поживних речовин. Із зародка розвивається проросток, який також, як і будь-який інший живий організм дихає. У перший час він харчується органічними та мінеральними речовинами, які перебувають в сім'ядолях. Тому, для проростання насіння необхідні три дуже важливих умови: наявність  води, тепла і повітря .Насінням різних  рослин необхідно для проростання різну кількість води, тепла і кисню. І для того, щоб урожай був хорошим необхідно правильно, в різні терміни робити посів насіння різних культур, а також сіяти їх на певну глибину. 
Мета  роботи: вивчити фізіологічні та біохімічні особливості проростання насіння.
Предмет роботи: особливості фізіології та біохімії проростання насіння.
Об’єкт  роботи: проростання насіння у різних рослин.
Завдання дослідницької  роботи:
Ø        вивчення утворення та дозрівання насіння;
Ø        вивчення фізіологічного проростання насіння квіткових рослин та методи його прискорення;
Ø        визначити значення насіння в природі і в житті людини.











Розділ І. Утворення та дозрівання насіння
Насіння – це орган, задопомогою якого розмножуються й поширюються  насінні рослини. Розвивається з заплідненого яйця і складається з зародка і запасу живлення, які оточені і захищені від зовнішнього середовища насінною шкіркою, яка називається спермодермою. Запас живлення міститься або в спеціальній живильній тканині - ендоспермі, або, як у дводольних, у самому зародку. Насіння покритонасінних знаходиться всередині плоду, у той час як у голонасінних воно нічим не захищене і знаходиться на жіночій шишці. Проростання насіння дає життя новій рослині. Після запліднення зигота певний час (від декількох годин до кількох діб) перебуває в латентному стані, протягом якого вона збільшується в об'ємі, у ній посилюється синтез РНК та нових білків. У цей час відбувається інтенсивний поділ вторинного (триплоїдного) ядра і тканина ендосперму швидко заповнює зародковий мішок. Спочатку утворюється велика кількість ядер, а потім між ними виникають перегородки, утворюючи клітини, що продовжуються ділитися. В одних рослин ендосперм повністю витрачається під час формування зародка (бобові,гарбузові), а в інших — зберігається в зрілому насінні (злакові). Для розвитку ендосперму необхідні ауксини і цитокініни, які надходять ізнуцелуса. Після нагромадження певної кількості поживних речовин в ендоспермі, починає свій розвиток зигота, даючи початок зародку насінини.
Зародок проходить ряд послідовних фаз розвитку. Для більшості дводольних це наступні етапи: проембріо, глобулярна, серцевидна,торпедовидна (торпедо) та дозрівання.
Формування зародка починається з ділення зиготи впоперек до повздовжньої осі зародкового мішка. Верхня клітина, що лежить ближче до пилковходу, утворює підвісок, який відсовує нижню клітину в середину до ендосперму. Підвісок у одних видів рослин залишається одноклітинним, у інших — ділиться в поперек і стає багатоклітинним, усе більше відсовуючи нижню клітину в ендосперм. Нижня клітина розростається у передзародок насіння, що має кулясту форму. Він ділиться на чотири клітини двома перпендикулярними перегородками, потім кожна з них ділиться ще на дві. Спочатку клітини більш-менш однорідні. У міру подальшого ділення відбувається диференціація клітин на зародковий корінець, зародкове стебло, зародкові листки (сім'ядолі) і зародкову бруньку. На цей час насінний зародок перетворюється на насінину, його покриви і залишки ендосперму утворюють шкірку насінини.
Отже, зигота росте шляхом багатократного мітотичного ділення, перетворюючись на багатоклітинний зародок, який складається зпервинного пагона або плюмули, первинного кореня та однієї (в однодольних) чи двох (у дводольних) сім'ядолей. Плюмула складається зі стебла, першої пари справжніх листочків та термінальної бруньки. Якщо запасною тканиною служать сім'ядолі, то вони ростуть за рахунок ендосперму, який може при цьому зовсім зникнути.
Після запліднення насінний зачаток уже називають насіниною, а зав'язь — плодом. В міру розвитку насіння зав'язь перетворюється на дозрілий плід і його стінки називають перикарпієм. Решта частин квітки в'януть, відмирають і опадають. Сформована насінина — типовий продукт статевого розмноження у покритонасінних рослин. Таке розмноження забезпечує переваги певному виду, котрі пов'язані з генетичною мінливістю.
В насінині, що розвивається, ріст зародка, а інколи й ендосперму відбувається в зародковому мішку. При цьому оточуючий його нуцелус руйнується, постачаючи зародку поживні речовини. Деколи поживні речовини (крохмаль, рідше жири) відкладаються у периспермі. Перисперм подібний до ендосперму, але утворюється з нуцелусу і має диплоїдний набір хромосом. Надалі постачання поживних речовин забезпечує провідний пучок фунікулуса — ніжки насінного зачатка, яка залишає на поверхні зрілої насінини слід — рубчик. Мікропіле зберігається у вигляді маленької пори в шкірці насінини, через нього надходить кисень і вода при майбутньому проростанні насінини. Насінна шкірка — це тонкий захисний шар, що утворюється з інтегументів.
Для різних рослин установлено, що насіння, яке розвивається, є центром синтезу ауксину, гібереліну, цитокінінів, абсцизової кислоти, етилену і бразиностероїдів. Деякі гормони поставляються з матернальної тканини флоемним потоком або активним транспортом. Рослинні гормони регулюють різноманітні фізіологічні процеси в насінні. Ауксини, цитокініни і брассиностероїди контролюють клітинний поділ і пластичніть клітинної стінки. Гіберелін в координації з абсцизовою кислотою врівноважує процеси насінневого покою і пробудження. Крім гормонів, у плодах та насінні виявлено й інші біологічно активні речовини,: саліцилову, ферулову, п-кумарову кислоти.
Гістохімічні та біохімічні дослідження свідчать, що процеси запилення й запліднення викликають значний підйом фізіологічної активності, що прискорює надходження багатьох пластичних і фізіологічно активних речовин до репродуктивних органів. Процес дозрівання характеризується як зовнішніми — морфологічними, так і глибоко внутрішніми фізіолого-біохімічними змінами та перетвореннями в рослинному організмі.
Так, під час дозрівання злаків у їх насінні поступово знижується вміст води і зростає кількість сухої речовини. Процес дозрівання зернівок у злаків охоплює такі етапи зрілості: молочна, воскова та повна з відповідним умістом води в зернівках: 50-65 %, 25-40 % і 13-15 %. За час дозрівання проходить відтік пластичних речовин із стебел і листків, в зернівках збільшується вміст вуглеводів, білків і загальна вага сухої речовини зерна.
Паралельно з процесом перегрупування та перебудови органічних речовин між певними частинами рослинного організму, спостерігаються і морфологічні зміни: зелене забарвлення поступово змінюється, спочатку набуває сіруватого, а далі жовтіє, переходячи в золотисто-жовтий.
В насінні однодольних і дводольних рослин, в ендоспермі й сім'ядолях неперервно зростає абсолютний і відносний вміст білків, полісахаридів, запасних жирів; втрата води обумовлює зниження гідрофільності колоїдів, абсолютна вага зернівок зростає у 2,5-3 рази в порівнянні з восковою.
Отже, під час дозрівання насіння переважають синтетичні процеси і поступове їх зневоднення. На завершальних стадіях дозрівання насіння вміст води в ньому зменшується до 10-15 %. Це супроводжується зниженням метаболітичної активності і є кроком для переходу насіння до стану спокою.
Дозріле насіння, як правило, зразу ж не може прорости. Упродовж одного-двох місяців, а у деяких рослин і 5-6 місяців у насінні проходять процеси фізіологічного (післязбирального) дозрівання. Це відбувається під час проходження стану фізіологічного спокою.
Таким чином, із заплідненої диплоїдної яйцеклітини формується зародок насінини, а із вторинної триплоїдної клітини — поживна тканина (ендосперм), покриви насінного зачатка перетворюються в покриви насінини, а стінка зав'язі, розростаючись, утворює оплодень.
















1.1. Будова насіння

zarodok_nasynnyaНасіння квіткових і голонасінних рослин мають схожу будову. У всіх насіннєвих, а також вищих спорових рослин зародок є головним структурним елементом насінини, що дає початок новому організму. Крім цього, в структурі насінини розрізняють насінну шкірку, що захищає зародок від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, та ендосперм із запасом поживних речовин для розвитку зародка.
Зародок розвивається із зиготи - клітини, що утворюється в результаті злиття двох гамет при статевому шляху розмноження. Зародок складається, в основному, з твірних тканин.
Дозріле насіння покритонасінних рослин відрізняється одне від одного по співвідношенню розмірів ендосперму до зародка, по положенню зародка в насінні та його формі. У насінні переважаючого числа видів рослин є по одному зародку. Зазвичай він безбарвний, іноді забарвлений, якщо містить хлорофіл. У різних систематичних груп ступінь морфологічної розчленованості зародків сильно відрізняється. У більш примітивних груп рослин зародок зазвичай недорозвинений, маленький і формується вже на етапах проростання насіння. У більш еволюційно досконалих рослин зародок у дозрілому насінні прекрасно розвинений, крупний, в його тканинах можуть відкладатися органічні речовини, а особливі запасаючі тканини можуть редукувати частково або повністю.
У всіх насінних рослин в будові зародка розрізняють такі частини: зародковий корінець, зародкова стеблинка (гіпокотиля), зародкова брунька, одна або дві сім'ядолі (зародкові листки). Вісь зародка включає зародковий корінець і стеблинку. До верхньої ділянки на стеблинці приєднані сім'ядолі. Та частина стеблинки, яка розташована вище сім'ядоль, називається епікотилю, нижче - гіпокотилю. На вершині стеблинки є брунька, що є зачатком головного пагону молодої рослини. Із корінця згодом утворюється головний корінь нової рослини.
У більшості зародків епікотиля та гіпокотиля при проростанні насінини подовжуються і виносять на поверхню грунту сім'ядолі. Першим показується саме гіпокотиля, він виглядає як петелька, яка розпрямляючись, піднімає сім'ядолі і брунечку.
Кількість сім'ядоль у насінні відрізняється у різних видів рослин. За цією ознакою всі квіткові рослини розділені на два класи: однодольні з однією сім'ядолею та дводольні з двома, рідше трьома або чотирма. У голонасінних число сім'ядоль може бути різне - від двох до п'ятнадцяти. Ці структурні елементи зародка являють собою перше листя, що розвиваються в насінні на недиференційованому зародку. Вони зазвичай сильно відрізняються від подальшого листя за багатьма ознаками.
При проростанні насінини під землею в сім'ядолях зберігається запас поживних речовин для зародка. При виході на поверхню стеблинки з сім'ядолями, сім'ядолі набувають зеленого забарвлення і здатність до фотосинтезу, що також забезпечує новий організм органічними речовинами. У деяких груп рослин, наприклад, у злаків, роль сім'ядоль зводиться до поглинання поживних речовин ендосперму і транспортуванні їх в надземну частину проростка. В інших видів однодольних рослин сім'ядоля перетворилася на спеціалізований орган, основною функцією якого є захист зародкової бруньки від пошкоджень. Він виглядає як ковпачок, і при проростанні насіння проросток пробиває грунт міцною верхівкою.
У кожній насінині будь-якої квіткової рослини зародок захищений від впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, завдяки наявності покриву - насінної шкірки. Цей важливий структурний компонент насінини охороняє зародок від пересихання або надмірного зволоження, від передчасного проростання, іноді від променів світла. Шкірка має багатошарову структуру і щільно оточує насінину.
nasynna shkyrkaЗ чого ж утворюється насінна шкірка? В її формуванні беруть участь інтегумент зародка насіння, зрідка шкірка з'являється при розростанні тканин халази.Механізми поширення і проростання насіння того чи іншого виду визначають характерні структурні особливості насінної шкірки. Дані особливості відіграють важливу роль в систематиці рослин.
На поверхні насінини розрізняють рубчик - слід, який залишається на ділянці прикріплення до фунікулуса. Форма, забарвлення, розміри рубчика також враховуються у насіннєзнавстві та класифікації рослин.
У насінній шкірці поруч з рубчиком є канал, який представляє собою залишок мікропіле. Через нього надходить волога при набуханні насіння, і пізніше проростає корінець зародка. Також на шкірці насінини помітне потовщення - ребро, або шов насінини. Цей елемент з'являється в області фунікулуса.
Колір шкірки насіння переважно темний, завдяки наявності в її складі пігментів, зокрема, антоцианів. У зв'язку з тим, що насіння покритонасінних рослин часто забезпечене оплоднем (додатковим захисним покривом), то забарвлення і щільність насінної шкірки залежать від типу оплодня. У разі якщо оплодень твердий (соняшник, дуб), насінна шкірка дуже тонка, ніжна. Якщо оплодень не розвинений, то шкірка насіння дерев'яниста, міцна.
Те насіння, яке розвиваються у розкривних плодах, в насінній шкірці має захисний шар, що складається з склерифікованих клітин. Найчастіше зовнішній шар шкірки трансформується в соковиту та м'ясисту оболонку, яка приваблює птахів і ссавців, що беруть участь у розповсюдженні насіння.
Так, у деяких рослин (тополя, верба) вона трансформується в особливі волоски, що сприяє поширенню насіння за допомогою вітру.У деяких видів рослин на насінній шкірці утворюються своєрідні вирости у вигляді бахроми, плівки, грубих наростів. Це яскраво забарвлене пристосування, так званий аріллус, має значення для привернення уваги комах і птахів. Поїдаючи багаті білками, крохмалем, жирними оліями м'ясисті утворення, тварини поширюють ці насіння з екскрементами. Аріллуси характерні для насіння бруслини, фіалки, ін.
1.2. Хімічний склад насіння

З чого складається насіння - перш за все з води. Наприклад, сухе насіння соняшнику, здавалося б, звідки у сухому насінні вода. Достатньо злегка нагріти насіння на слабкому вогні, як у верхній частині, що не нагрітої пробірки можна побачити крапельки води. Це відбувається, тому що при нагріванні вода випаровується. Також насіння складаються з мінеральних речовин, при згоранні насіння утворюється попіл, який і містить невелику кількість мінеральних речовин.
Органічні речовини з насіння можна отримати шляхом розмелювання, наприклад пшениці або кукурудзи. При помелі зерен виходить борошно, яке містить в собі крохмаль. Всім відомо, що з борошна можна отримати тісто, так от якщо його промити залишається клейка маса, яка називається клейковина. Клейковина не містить крохмалю і чим то схожа на курячий білок, тому клейковину по-іншому називають рослинним білком. Звідси випливає, що, в борошні при промиванні тесту виявляються дві речовини: крохмаль і білок (клейковина). Крім цього в зернах присутній ще і жир, але в малих кількостях, який можна виявити за допомогою ефіру, так як ефір розчиняє жири. У результаті утворюючими в організмі рослини органічними речовинами є крохмаль, білки, жири.
Будь-який живий організм потребує нормальне повноцінне харчування, точно також потребує і зародок овочевих або квіткових рослин, тому весь перерахований вище склад насіння, а саме вода, мінеральні та органічні речовини вкрай необхідні для живлення зародка рослини.
Насіння різних рослин за своїм складом різні. Наприклад, у будові насіння хлібних злаків пшениці і кукурудзи міститься багато крохмалю, а в насінні квасолі і гороху багато білка, а насіння ж олійних рослин (соняшника) містять багато рослинних жирів.
Зустрічаються і інші типи будови насіння, але при будь-якому з них в сім'ї завжди повинен міститися запас поживних речовин, необхідних для розвитку проростка.Тільки з появою зеленого листя і коренів молодарослина має можливість отримувати їжу з грунту і повітря.
Речовини, що входять до складу сім'ядолей, служать матеріалом, з якого воно побудоване, і в той же час представляють запас їжі, що забезпечує ріст зародка. У насінні різних рослин запасні поживні речовини представлені одними і тими ж основними групами сполук - білками, вуглеводами і жирами, але співвідношення їх буває неоднаковим. Так, наприклад, в зерні злаків переважає крохмаль, що належить до групи органічних речовин, що називаються вуглеводами. У насінні пшениці, вівса, ячменю, гречки його зміст може досягати 60%. Крохмаль не розчинаяється у воді і знаходиться в насінні у вигляді зерен, причому кожній рослині (чи групі рослин) властиві крохмальні зерна певної будови.
Клітковина (целюлоза) складає основу клітинних оболонок, з неї ж складається і шкірка насіння. Вона ніколи не служить запасною речовиною. Запасну роль може грати її видозміна - так звана напівклітковина, що накопичується в насінні конюшини, буркуну, люцерни, люпину і деяких фруктових дерев, за рахунок чого вони набувають виняткову щільність і твердість.
Наступну групу органічних речовин складають білки. Найбільш багате білками насіння гороху (20-22%), віки (25-28%), люпину (30-35%).  
Окрім крохмалю і білків насіння містить олії,  що називаються жирами. Жири входять до складу протоплазми клітин і, так само як і крохмаль, є запасними речовинами. Високий відсоток жирів містить насіння таких олійних культур, як лендолгунець (32-35%), соняшник (47-50%), мак посівний і гірчиця (50-51%) і інші рослин з сімейства хрестоцвітних.
Разом з органічними речовинами до складу насіння входять і мінеральні сполуки - солі, які також потрібні проростаючому зародку. Крім того, живе насіння, яким би воно не було сухим, завжди має у своєму складі воду. Зміст вологи в насінні, що знаходиться в стані спокою, може широко варіювати, проте відмічено, що при високому накопиченні крохмалю її буває більше, а при великому вмісті жирів - менше. 
      До складу насіння входить вода, органічні  і  мінеральні  речовини.  Уповітряно-сухому насінні води може бути 12—14 %. Якщо  спалити  насіння,  топри цьому випаровується вода  і  згоряють  органічні  сполуки.  Ці  речовининазиваються  органогенами,  вони  утворюють  клітковину,  білки,  вуглеводи,жири. Кількість органічних сполук різна. У більшості  випадків  це  залежитьвід виду рослин, наприклад, у зернівках пшениці вони становлять  84,1  %,  унасінні квасолі — 82,4 %, льону — 84,3 %.  Співвідношення  окремих  речовин  унасінні різних рослин неоднакове. У зв'язку з такими  особливостями  насінняможна поділити на крохмалисте, білкове,  олійне.  Насіння  злакових  культурутримує багато вуглеводів у вигляді крохмалю (наприклад, у пшениці  їх  66,4%), насіння бобових має менше  вуглеводів,  але  багато  білків.  В  окремихвипадках білковість насіння цих рослин досягає 53 % (соя, люпин).  Групаолійних культур  характеризується  високим  вмістом  жирів  (олії).  Насінняльону утримує 37 % олії, соняшнику — більше  45  %,  маку—  41  %,  кунжуту—понад 60 %.
      Зола, яка залишається після спалювання, утримує в собі цілий  комплексмінеральних сполук. Виявлено, що зольність  у  рослин,  у  тому  числі  і  внасінні, невелика. Кількість зольних речовин становить від  1,5  (кукурудзи)до 5,3 % (маку).
Хімічний склад насіння залежить також від  родючості  грунту,  системи удобрення, кліматичних умов, сортових особливостей, агротехніки  вирощування та інших причин.

1.3. Процес проростання насіння

Лише у небагатьох рослин насінина здатна проростати відразу ж після дозрівання (наприклад, верба, тополя). Насіння більшості рослин, навіть за сприятливих умов, певний час не проростає, бо перебуває у стані спокою. У цей час у насінині процеси обміну речовин, зокрема дихання, майже припиняються, а вміст води становить не більше 10-15 %. Тривалість періоду спокою у різних видів рослин неоднакова - від трьох тижнів до кількох місяців, а то й років.
Які умови потрібні для проростання насінини? Проростанням насінини називають сукупність процесів, які зумовлюють розвиток та вихід назовні паростка. Після виходу насінини зі стану спокою для її проростання потрібна сукупність певних умов: достатня вологість, вільний доступ повітря, що містить кисень, певна температура (мал. 1), а для деяких видів ще й світло. Наприклад, насіння озимої пшениці починає проростати за температури 0... +2 °С, а теплолюбних кукурудзи та перцю - при +8 ... 10 °С.
Для того щоб пришвидшити вихід насіння зі стану спокою, його певним чином обробляють. Так, насіння яблунь, груш, вишень, слив витримують у вологому піску за зниженої температури (0... +5 °С) від 30 до 90 діб і більше, залежно від виду рослини. За цей час у насінині відбуваються відповідні фізіологічні зміни, і вона набуває здатності до проростання. Іншим способом виведення насінини зі стану спокою є ушкодження її оболонок, що відкриває доступ воді та повітрю до зародка (наприклад, конюшини, люцерни). Часто насіння зі стану спокою виводять, обробляючи його біологічно активними сполукам (наприклад, фітогормонами).

Мал

Потрапляючи у сприятливі умови, насінина поглинає воду й набрякає. Водночас активується її дихання, запасні органічні речовини переходять у доступну для споживання зародком форму (наприклад, нерозчинний крохмаль перетворюється на розчинні цукри). Частина цих речовин витрачається на забезпечення клітин зародка енергією, частина - на утворення сполук, необхідних для їхнього поділу та росту. Спочатку проростає зародковий корінь, а вже потім - пагін. Корінь прориває насінну шкірку та росте в глиб ґрунту, а пагін спрямовується до його поверхні (мал. 2). Рослину з моменту проростання і до формування перших справжніх листочків називають паростком.
Існують надземний (наприклад, у квасолі, гарбуза, редьки) та підземний (у гороху, пшениці, дуба) типи проростання насіння (мал. 3). За надземного проростання сім'ядолі з брунькою виносяться на поверхню ґрунту. А у разі підземного проростання насінини сім'ядолі залишаються у ґрунті, перші справжні листочки у паростка з'являються згодом. У багатьох видів проростання насіння поєднує риси обох описаних типів.
Проростання насінини. фото
Мал. 2. Проростання насінини.
Перед висіванням насіння людина має визначити час, глибину загортання насіння, а також перевірити його на схожість. Чим визначається час висівання та глибина загортання насіння? Оскільки під час зберігання насіння частина зародків може загинути через ураження шкідниками, пересихання чи з інших причин, перед висіванням його треба перевірити на схожість. Схожість насіння - це його здатність до проростання. Для перевірки схожості відбирають певну кількість насіння і висівають (наприклад, у теплицях). Якщо відсоток паростків буде низький, все насіння потрібно замінити, бо існує небезпека не отримати врожаю.
Час сівби визначають із урахуванням умов, необхідних для проростання насіння того чи іншого виду рослин. Зокрема, холодостійкі види (наприклад, овес чи горох посівний) висівають раніше, ніж теплолюбні (огірки, дині, помідори). До того ж у південних районах певні культури висівають раніше, ніж у північних. Отже, для будь-якого виду сільськогосподарських культур визначено час висівання в тих чи інших районах країни. Проте щороку слід робити поправки на конкретні погодні умови. Деякі рослини в певний період розвитку потребують дії низьких температур (наприклад, жито, озима пшениця, ріпак). Рослини, у яких плодоношення можливе лише після перебування в умовах низьких температур, називають озимими. Тому їх висівають під зиму, паростки таких рослин зимують під снігом.
Мал. 3. Надземний (1) і підземний (2) типи проростання насіння
                            Мал
А рослини, які утворюють плоди без попереднього впливу низьких температур, висівають навесні. їх називають ярими (ярий ячмінь, просо, гречка, горох, кукурудза, яра пшениця). Ще однією умовою отримання високих врожаїв є оптимальна глибина загортання насіння (мал. 4). Навіть за своєчасного висівання, але недостатньої глибини загортання насіння, воно може підсохнути і загинути через нестачу вологи. А за надто глибокого загортання насіння паростку важко пробитися на поверхню ґрунту. Тому сходи можуть бути ослабленими. Крім того, з глибиною в ґрунті зменшується вміст необхідного для дихання паростків кисню. Щоб правильно визначити глибину загортання насіння, слід враховувати розміри насінини та тип ґрунту. Зазвичай насіння більших розмірів загортають глибше, ніж дрібне. У щільних ґрунтах (наприклад, глинистих) насіння загортають ближче до його поверхні, ніж у пухких (наприклад, піщаних). Це пов'язано з тим, що у щільних ґрунтах паростку важче пробитись на поверхню ґрунту, а вода з поживними речовинами та повітря гірше доходять до більш глибоких його шарів. Натомість вітри часто здувають поверхневий шар пухких ґрунтів, тому загорнене недостатньо глибоко насіння може пересохнути і загинути.
Терміни і поняття, які потрібно засвоїти проростання, паросток, схожість насіння, озимі та ярі рослини.
Для проростання насіння потрібна сукупність таких умов: достатнє зволоження ґрунту, доступ повітря та певна температура, а для деяких видів ще й світло. Для кожного виду рослин ці умови специфічні, тобто підходять лише йому. Перед сівбою насіння слід перевірити на схожість, а також визначити час висівання та глибину загортання.

1.4. Дихання насіння

Щоб визначити дихають насіння овочевих або квіткових рослин нам знадобиться дві посудини, в один з яких ми помістимо пророщені насіння, візьмемо наприклад насіння квасолі. Потім щільно закриємо посудину і поставимо в тепле місце. Інший, такий же закритий посуд залишимо без насіння. Наступний день в обидві судини введемо палаючу лучинку або свічку. У посудині з пророщеним насінням свічка вмить згасне. А в посудині без насіння вона буде горіти. Звідси випливає, що в посудині з пророщеним насінням склад повітря змінився, тобто менше стало кисню, але більше вуглекислого газу. Щоб переконатися в цьому, пропустимо залишився в посудині газ за газовідвідної трубці через вапняну воду. Як ми бачимо вапняна вода помутніла. Виходячи з цього можна сказати, що проростають насіння поглинаючи кисень і виділяючи вуглекислий газ, тобто дихаючи. Тепер зрозуміло, чому для проростання насіння необхідне повітря, а точніше кисень повітря.
Дихає не тільки пророщене, а й сухе насіння, поки у них живий зародок. Тільки дихання у сухого насіння дуже слабке, ледь помітне.
Усі живі істоти - і людина, і тварини, і рослини, дихають безперервно, вдень і вночі. Без дихання немає життя. При диханні всі організми поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ.
Виділення насінням тепла при диханні. Припустимо, якщо наповнити банку пророщеного та злегка змоченого водою насіння, поставити туди термометр, а банку обмотати ватою або ганчіркою, то буквально через декілька годин можна помітити як температура у банці підвищилася. Це відбувається через те, що пророщуючи насіння при диханні виділяють тепло, а відповідно відбувається витрата поживних речовин насіння. Наприклад, при збиранні врожаю в сиру погоду насіння дуже сирі. Але варто їх скласти до купи, як вони швидко почнуть нагріватися, і посилено дихати. Звичайно, таке насіння не зможе довго зберігатися, вони почнуть передчасно проростати та псуватися. Тому щоб не допускати такого псування, вологі насіння потрібно відразу ж сушити та зберігати їх тільки сухими.
Отже, коротко можна сказати, що при диханні насіння поглинається кисень та виділяється вуглекислий газ, але при цьому витрачається частина поживних речовин насіння і виділяється тепло.
Розділ ІІ. Фізіологія проростання насіння квіткових рослин
та методи його прискорення

Насіння рослин під час розвитку і дозрівання характеризуються високою фізіологічною активністю. У складі їх тканин знаходиться велика кількість рухливих вуглеводів і азотних сполук, які по мірі дозрівання насіння накопичуються в ньому у вигляді крохмалю, білка і жирів. При дозріванні насіння уповільнюється його фізіологічна активність, зародок насіння припиняє ріст, припиняється переміщення поживних речовин, зменшується вміст води .
Для проростання насіння необхідно створити умови, при яких відновиться фізіологічна активність його тканин і ріст зародка.
Процес проростання насіння складається із декількох етапів:
·       поглинання води шляхом всмоктування;
·       збільшення і початок ділення клітин;
·       збільшення числа і активності ензим, ферментації запасів поживних речовин;
·       переміщення поживних речовин в точки росту;
·       збільшення дихання і асиміляції;
·       збільшення числа поділу клітин;
·       диференціації клітин на різні тканини і частини рослин.
Послідовність проходження різних етапів проростання до кінця не з’ясована, але встановлено, що поглинання додаткової води необхідно для приведення в дію всього ланцюгу реакцій, в результаті яких настає проростання.
Насіння складається із трьох основних частин: зародка, осередку запасних поживних речовин і шкірки ( насіннєвої оболонки ). Якщо запасні речовини необхідні для живлення зародку, а шкірка виконує в основному функції захисту насіння, то зародок, його ростуча вісь, представляє собою зачаток майбутньої  рослини.
Проростання насіння є пробудження зародка від спокою, тобто відновлення в ньому ростових процесів, які природним шляхом припинились після дозрівання. нормального обміну речовин і відновлення росту. Морфологічно проростання – це перетворення зародка в проросток, фізіологічно – відновлення метаболізму та росту, які раніше були пригнічені або тимчасово призупинені. Тривалість проростання насіння залежить не тільки від форми і глибини спокою, а й від зовнішніх факторів, строків заготівлі, умов і тривалості зберігання та ін. Хід проростання та необхідні для цього умови різні і залежать від виду квіткової рослини. Пов’язаний з цими умовами активний обмін речовин починається разом з набряканням насіння, тобто ще до появи видимих ознак проростання, і закінчується появою сходів. В зв’язку з цим при проростанні насіння розрізняють три фази: набрякання, стимуляції росту та диференціації.
Фаза набрякання насіння пов’язана з поглинанням води, швидкість якого залежить від біологічних особливостей насіння і температури. Тривалість цієї фази залежить від теплового режиму та особливостей рослин. Скажімо, насіння з товстішою шкіркою поглинає більше вологи, ніж з тонкою. Волога, що надходить у насінину, заповнює простір між тканинами, з’єднується з нуклеїновими кислотами, створюючи систему взаємозв’язку між структурами клітин у насінині. При цьому відбувається гідроліз запасних речовин, активізується утворення нуклеїнових кислот, рибосом, синтез нових сполук. У разі нестачі води насіння може вийти зі стану спокою, навіть якщо інші чинники (тепло, кисень, світло) є в достатній кількості.
Фаза стимуляції насіння включає певні фізіолого-біохімічні перетворення, які спрямовані на посилення взаємо проникності запасних речовин і підготовку до проростання. Вологість насіння залишається майже такою, як і при фазі набрякання. Вплив навколишнього середовища на зародковий корінець в цей період найбільш відчутний. В фазі стимуляції в зародку пробуджуються ростові процеси.
Фаза росту і диференціації настає після розтріскування оболонки. Внаслідок цього полегшується проникання води та повітря, зародок швидко набрякає - маса його може досягти до 90% сирої маси. В ендоспермі гідролізуються запасні речовини. Активність ферментів падає, посилюється дихання, різко збільшується розклад і переміщення запасних речовин до тканин, що ростуть. У паростка зростає кількість клітин, що діляться, їх довжина, диференціація на тканини та органи. Далі зі збільшенням асимілюючих тканин проросток переходить до автотрофного живлення, перетворюючись на рослину.
Цитоплазма, вбираючи воду, посилює тиск на оболонку клітин, внаслідок чого збільшується їхній розмір. В процесі розвитку утворюються ферменти, що частково розчиняють насінну шкірку, яка, під дією осмотичних сил клітин, розривається. Клітини зародка ростуть і розвиваються: першим починає рости зародковий корінець, потім – зародковий пагін. Одночасно формується місце переходу корінця в пагін – коренева шийка. Сім’ядолі, як звичайно, розміщені на деякій відстані від кореневої шийки. Ділянка проростка від кореневої шийки до сім’ядолей називається підсім’ядольним коліном, або гіпокотилем, ділянка між сім’ядолями і верхівкою пагона - надсім’ядольним коліном, або епікотилем.
У насінні різних рослин спостерігається різне співвідношення швидкостей росту гіпокотиля й епікотиля. Від цього залежить характер (спосіб) проростання насіння, який може бути надземним або підземним. Надземне проростання (епігейне), якщо сім’ядолі гіпокотилем виносяться на поверхню ґрунту (клен, ясен тощо), і підземне (гепогейне) - сім’ядолі залишаються під землею. Сім’ядолі, які не виносяться на поверхню ґрунту при проростанні, передусім виконують роль запасаючих органів. У інших видів, сім’ядолі яких виносяться на поверхню при проростанні, останні не накопичують значної кількості вуглеводів, але стають фотосинтетично активними невдовзі після з’явлення на поверхні ґрунту і починають функціонувати як первинне листя. У видів, насіння яких не має ендосперму, сім’ядолі виконують роль як запасаючих, так і фотосинтезуючих органів.
Крім води при проростанні насіння необхідні кисень, визначена плюсова температура, а насіння деяких порід потребують ще й освітлення. Класичною роботою по впливу температури на проростання являються дослідження Ф. Габерландта, проведене в кінці 70 – х років минулого століття на 49 видах рослин. В результаті цієї роботи їм формульовані поняття мінімальної, оптимальної і максимальної температур. При оптимальній температурі проростання насіння проходить найбільш швидко і повно. При максимальній температурі розуміють верхню межу, при перевищенні якої затримується або зупиняється проростання насіння. Нижня межа температури, при заниженні якої насіння не проростає або проростає повільно, - це мінімальна температура проростання насіння.
Дія тих чи інших факторів проростання на насіння різних видів рослин різна, як і різні вимоги насіння до цих факторів. Так, різна кількість поглинання додатково насінинами води для виведення зародку із стану біологічної рівноваги.
В ґрунті, який має капілярну вологість, практично все насіння може поглинати достатню для проростання кількість води. Але насіння квіткових рослин дуже чутливі до осмотичного тиску ґрунтового розчину. Встановлено, що проростання насіння деяких квіткових рослин затримується при напрузі ґрунтової вологи більше 8,1*105 Па.
Надлишок вологи також може зменшити або припинити проростання насіння. При намочуванні насіння багатьох квіткових рослин від 3 до 5 днів енергія проростання збільшується, але при витримці того ж насіння у воді на протязі 10 днів схожість їх значно знижується. Зниження можливості насіння до проростання при довготривалому намочуванні пояснюється не лише нестачею кисню, але і вилуговуванням розчинів і іншими факторами.
Оптимальні для проростання температури у насіння різних видів різні. Деяке насіння має подвійний оптимум температур для проростання, інше проростає краще при перемінному чергуванні підвищених і понижених температур. Дія температури на стан спокійного насіння повністю ще не вияснено. Є припущення, що підвищення температури підвищує концентрацію деяких речовин в тканинах насіння і руйнує інгібітори.

2.1. Характеристика насіння квіткових рослин
 
      Квіткові рослини за структурою насінини поділяються на дводольні та однодольні. Усі рослини, які мають у насінні дві сім'ядолі, об'єднані за цією ознакою у клас дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є всього одна сім'ядоля і вони об'єднані у клас однодольних рослин.
Сім'ядолі - зародкові листки, які розвиваються в насінні. Сім'ядолі виконують функції:
1) фотосинтезують до початку закладання справжніх листків у рослин із надземним наростанням (квасоля);
2) запасальну;
3) поглинальну, асимілюючи при проростанні поживні речовини ендосперму (злаки).
Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин подано в таблиці 1.










Таблиця 1
БУДОВА НАСІНИН ОДНОДОЛЬНИХ ТА ДВОДОЛЬНИХ РОСЛИН
Будова насінини
однодольних рослин
дводольних рослин
- вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини;
- вкрита насінною шкірочкою;
- зародок:
1-  одна сім'ядоля - щиток; 2-  зародковий корінець;3- зародкове стебельце; 4- брунечка;
- зародок: 
1- дві сім'ядолі; 2- зародковий корінець; 3- зародкове стебельце; 4-  брунечка;
-  ендосперм
- ендосперм і перисперм (можуть бути відсутніми, тоді запасні поживні речовини відкладаються в сім'ядолях)
 
 
            За  формою,  розміром  і   забарвленням   насіння   різноманітне.   Це спостерігається не тільки між окремими систематичними  групами  рослин,  а й в межах одного виду.
      Незважаючи на велику різноманітність зовнішньої та внутрішньої будови,насіння квіткових рослин має ряд загальних рис. .До складу  кожної  насінинивходить: насінна оболонка (шкірка),  зародок  і  запасні  поживні  речовини.Насінна шкіра формується з покривів (інтегументів) насінного  зачатка.  Вонабагатошарова і виконує  захисну  функцію,  захищає  зародок  від  механічнихпошкоджень, грибних хвороб,  висихання  тощо.  За  рахунок  насінної  шкіркиможуть формуватися  різні  придатки  —  волоски  (у  тополі),  завдяки  якимнасіння  розсіюється  вітром.  М'ясисті  утворення  на   насінні   бруслини,копитняка та інших рослин є кормом для  птахів  і  мурашок,  що  теж  сприяєперенесенню їх у нові екологічні умови.
      Зародок розвивається із зиготи і  є  продуктом  статевого  процесу.  Узародку в ембріональному стані закладаються сім'ядолі та вегетативні  органи— зародковий корінець і брунечка (вісь з зародковими листочками).  Однак  незавжди в насінині відбувається диференціація на ембріональні органи.  Інколи він не диференціюється (у орхідних) або зазнає  редукції,  що  має  місце  в рослин-паразитів  (вовчок,  повитиця).  Сім'ядолі   у   насінині   утворюють рослин-паразитів  (вовчок,  повитиця).  Сім'ядолі   у   насінині   утворюють сім'ядольний  вузол.  Між  сім'ядолями  формується  вісь  з  меристематичним апексом пагона. В точці росту вже закладаються зачаткові листки.  Зародковий корінь  нагадує  згусток   меристематичних   клітин,   прикритих   кореневим чохликом.  Проміжок  між  сім'ядолями   і   зародковим   коренем   називають підсім'ядольним коліном, або гіпокотилем. Перехід від кореня  до  гіпокотиле називають кореневою шийкою.
 
 
2.2.Особливості будови однодольних
 
            За походженням та характером розвитку насіння квіткових  поділяють  надві групи — однодольне та дводольне (у голонасінних—багатодольне).
            За  станом,  розвитку  сім'ядоль  та  ендосперму  насіння   буває:   у
дводольних  рослин  —  з  ендоспермом,  без  ендосперму  з   ендоспермом   і
периспермом; в однодольних — з ендоспермом і без ендосперму.
                  Насіння  однодольних  рослин  представлене  двома  різновидами   —   з ендоспермом і без ендосперму.
                    zerno
Насіння з ендоспермом формують  рослини  родин  злакових,  півникових,лілійних. Найбільше господарське значення з цього класу рослин  мають  злаки (Роасеае).  У  злакових  насінина  розвивається  в  плоді  —  зернівці.   На поздовжньому розрізі  насінини  виділяється  зародок,  ендосперм  і  насінна шкірка, яка щільно прилягає, навіть зростається  з  плодовою  оболонкою.  На межі між ендоспермом  і  зародком  знаходиться  щиток  (одна  сім'ядоля).  Взародку, крім сім'ядолі,  є  віддиференційована  брунька  з  2—3  листковими зачатками. Зародкових коренів від одного до кількох.
      В основі коренів формується багатошаровий чохол — колеориза,  який  на своїй поверхні несе всисні волоски і на  перших  порах,  до  виходу  коренів вбирає воду і  мінеральні  солі  для  живлення  зародка.  У  зв`язку  з  цим вважають, що колеориза є  прообразом  головного  первинного  кореня,  а  всі останні корені у злакових — вторинні.
      Сім'ядоля  —  щиток  у  злакових,  виконує  видільну  і  всмоктувальну функцію. До  складу  зародка  включається  також  невеличкий  —  придаток  —епібласт, вважають, це редукована друга сім'ядоля.
 Запасні  поживні  речовини  в  злакових  відкладаються  в  ендоспермі,основною масою якого є крохмаль.
      На зовнішньому боці під насінними оболонками розташований  алейроновий шар в одну клітину, виповнений алейроновими зернами.
      Насіння  однодольних  без  ендосперму  формується  в   рослин   родини частухових, рдесникових. Характерною особливістю. такого насіння є те, що  в нього  запасні  продукти  відкладаються  в  сім'ядолі,  а  ендосперм  зазнав глибокої редукції аж до його зникнення.
            Запасні поживні речовини відкладаються у різних частинах  насінини.  У злакових  рослин  вони  нагромаджуються  в  ендоспермі,  у   бобових   —   в сім'ядолях,  у  рослин  з  родини  лободових,  гвоздичних,  лататтєвих  —  у периспермі. Енергетичний запас потрібний на перших етапах  розвитку  рослини — від (проростання до  появи  сходів,  оскільки  на  початку  життя  рослина поводить себе як гетеротрофний організм. При появі  фотосинтезуючих  органів розпочинається автотрофне живлення.
         Насіння інших однодольних рослин, наприклад цибулі, конвалії, також має ендосперм, але він оточує зародок, а не прилягає до нього з одного боку, як у пшениці та інших злаків.
            Отже, насіння має насінну шкірку й зародок. У дводольних рослин зародок має дві сім’ядолі, а запасні поживні речовини звичайно містяться або в самому зародку, або в ендоспермі. Зародок однодольних має тільки одну сім’ядолю, а поживні речовини містяться, як правило, в ендоспермі.
 
2.3. Особливості будови насіння дводольних
 
      Насіння дводольних рослин з ендоспермом характерне для рицини,  ясена,помідора, жимолостевих, зонтичних та ін. Запас поживних  речовин  у  насінні цих видів  нагромаджується  в  ендоспермі,  а  сім'ядолі  виконують  функцію гаусторій.  Клітини  сім'ядолей  при  проростанні   насіння   втілюються   вендосперм,  виділяють  ензими  і  переводять  складні  молекули  вуглеводів,білків чи жирів у прості, а потім всмоктують їх і  передають  до  зачаткових органів.  Таким  чином,  сім'ядолі  в  даному  випадку   виконують   функцію виділення і всмоктування. Форма  сім'ядоль  у  цій  групі  рослин  різна.  Врицини сім'ядолі  широкі, але тоненькі, безбарвні, з  жилкуванням.  У  ясената помідорів вони занурені в ендосперм, значно менші,  але  при  проростанні насіння активно ростуть у довжину.
nasin
Насіння дводольних рослин  без  ендосперму  мають  бобові,  гарбузові,айстрові,  капустяні  та  багато  інших   представників   рослинної   флори. Характерною  особливістю  насіння  цих  рослин  є  відсутність   ендосперму. Причому на початку  розвитку  насінини  він  ще  є,  а  потім  клітини  його розчиняються і продукти розпадання  відкладаються  в  сім'ядолях.  Сім'ядолі при цьому виконують функції запасної тканини.
      У сім'ядолях відкладаються запасні  речовини,  які  живлять  зародкові вегетативні органи до виходу листків і стебла на поверхню грунту.  У  деяких рослин  (квасолі,  люпину,  буряків  та  ін.)  з  появою  сходів   сім'ядолі виносяться на поверхню. На  світлі  вони  зеленіють  і  до  появи  справжніх листків фотосинтезують, замінюючи функцію листків. Пізніше,  після  розвитку листків,  вони  відпадають.  У  багатьох  рослин  (гороху,  кормових  бобів,сочевиці, нуту, чини) сім'ядолі знаходяться у грунті.
      Третьою  групою  в  дводольних  рослин  є  насіння  з  ендоспермом   і периспермом. За своїм походженням вони не ідентичні; ендосперм формується  в зародковому мішку з  вторинного  ядра  зародкового  мішка,  перисперм  —  це залишки незруйнованого нуцелусу. Обидві тканини зберігають запасні  речовини для  зародка.  У  процесі   розвитку   насіння   ендосперм   може   повністю поглинатися,  а  перисперм  продовжує  розвиватися.   Яскраво   цей   процес ілюструється  на  поперечному  зрізі   насіння   буряків.   Всередині   його підковоподібне розташований ендосперм, в основі  якого  формується  зародок підковоподібне розташований ендосперм, в основі  якого  формується  зародок. Перисперм потужний і є основною масою насінини.






















Розділ ІІІ. Значення насіння в природі і житті людини

Багато організмів (від грибів і бактерій до птахів і ссавців) харчуються в значній мірі, а іноді і виключно насінням. Насіння складають основу їжі таких тварин, як деякі комахи та їх личинки (наприклад, мурахи-женці), зерно споживаючі птиці, гризуни ( бурундуки, білки, хом'яки та ін.)
Основу раціону людини з часів виникнення землеробства в більшості регіонів світу також складають насіння, в першу чергу, культурних злаків (пшениці, рису, кукурудзи та ін.) Головне поживна речовина, з яким людство отримує найбільше число калорій, - крохмаль, що міститься в насінні злаків. Важливим джерелом білків для людства служать також насіння бобових рослин - сої, квасолі та ін Семена є основним джерелом рослинних масел, які добувають з насіння соняшнику, ріпаку, кукурудзи, льону та багатьох інших олійних культур.
У плодах і насінні рослин містяться поживні органічні речовини, тому людина використовує їх у їжу та на корм тваринам. Залежно від того, які поживні речовини найбільше накопичуються в плодах чи насінні, культурні рослини поділяють на зернові,які містять багато вуглеводів; бобові, які мають підвищений вміст білків; олійні, які дають продовольчу олію; плодово-ягідні, які забезпечують людину вітамінами та іншими важливими для її життєдіяльності речовинами й окремими хімічними елементами тощо. Наприклад, вітамін С, який підвищує імунітет організму людини проти захворювань, у великій кількості міститься в плодах шипшини, лимонів, смородини. Плоди та насіння багатьох рослин використовують у медицині для лікування різних захворювань. Наприклад, соковиті плоди малини застосовують для лікування простуди. Смачні свіжі ягоди чорниць поліпшують обмін речовин і травлення, а плоди суниці лісової мають властивість розчиняти й виводити з печінки та нирок камені. Використовують плоди та насіння різних рослин у косметиці. Наприклад, сік плодів калини є добрим засобом проти висипів і пігментних плям на шкірі. Плоди та насіння досить часто використовують як прянощі для надання їжі приємного смаку й аромату. Наприклад, плоди перцю чорного використовують як приправу для страв, кропу — для приготування маринадів, ванілі — у кондитерському виробництві. Плоди та насіння застосовуються людиною і в різних галузях промисловості як сировина. Так, волоски на насінні бавовнику є сировиною для натуральних тканин. Насіння рижію посівного містить швидковисихаючу олію, з якої виробляють олійні фарби для живопису. З насіння гірчиці одержують жирну олію, а з макухи, тобто твердих залишків насіння, виготовляють гірчицю і гірчичники. Проте нерідко плоди та насіння накопичують отруйні речовини. Багато їх міститься в ягодах конвалії, вовчого лика, беладони, у насінні блекоти, дурману. Отруєння цими рослинами досить важке, з порушеннями роботи різних систем (травної, нервової, кровоносної, дихальної), а у важких випадках можуть призводити до загибелі. Тому ніколи не їжте плодів і насіння рослин, які вам незнайомі, навіть якщо вони дуже привабливі на вигляд.












Висновок
            Насінина –  генеративний  орган  розмноження  насінних  рослин.  Поява насінини у рослин знаменує якісно новий етап в  еволюції  рослинного  світу. Насінні рослини займають панівне становище серед  флори  на  планеті  Земля. Насінина утворюється внаслідок статевого запліднення квіткових  та  спорових рослин.
      Незважаючи на велику різноманітність зовнішньої та внутрішньої будови, насіння квіткових рослин має ряд загальних рис. .До складу  кожної  насінини входить: насінна оболонка (шкірка), зародок і запасні поживні речовини.
Насіння являє собою важливу складно влаштовану структуру, основне призначення якої розмноження та розселення квіткових і голонасінних рослин. Розвиток насіння відбувається після запліднення із насінного зачатка квітки. У насінні міститься зародок майбутньої рослини.
У будові насіння виділяють, крім зародка, запасаючі тканини (ендосперм і перисперм) і насінну шкірку, яка покриває насіння і виконує захисну функцію.
Ендосперм є великою клітинною тканиною, в якій запасаються живильні речовини. Зародок у насінні знаходиться в оточенні цієї тканини, яка в ході розвитку зародка забезпечує його органічними речовинами (крохмалем, жирами, білками).
Завдяки високому вмісту поживних речовин, ендосперм насіння покритонасінних рослин є їх цінним джерелом у дієті людини. Наприклад, з пшеничного борошна (перемеленого ендосперму насіння пшениці) печуть хліб, насіння ячменю з розвиненим ендоспермом застосовують у пивоварінні, тощо.
Клітини ендосперму в насінні голонасінних рослин спочатку гаплоїдні, являють собою тканину жіночого гаметофіта та утворюються в насінні до запліднення. Пізніше в ході злиття ядер формуються поліплоїдні клітини, при цьому ендосперм набуває синцитіальну будову. Згодом утворюються клітинні мембрани, що розділяють клітини.
Для примітивних квіткових рослин характерна наявність в насінині крупного ендосперму і дрібного зародка. В ході еволюційних перетворень з'явилися групи рослин, в насінні яких ендосперм займає невеликий об'єм або зовсім відсутній, поряд з великим зародком.
Утворення ендосперму у покритонасінних рослин відбувається в процесі подвійного запліднення. При цьому два полярних тільця в зародковому мішку зливаються з одним із сперміїв з утворенням тріплоїдної первинної клітини ендосперму, а другий запліднює яйцеклітину з утворенням зиготи. Більше половини видів квіткових рослин мають поліплоїдний набір хромосом ендосперму.

















Список використаної літератури
1.     Мусієнко М.М. Фізіологія рослин: підручник. – Київ, «Либідь», 2005.
2.     Полевой В.В. Физиология растений. Учебник. – М.: Высшая школа. – 1989.
3.     Власенко М.Ю., Вельямінова-Зернова Л.Д., Мацкевич В.В. Фізіологія рослин з основами біотехнології. – Біла Церква. – 2006.
4.     Кузнецов Вл.В., Дмитриева Г.А. Физиология растений. – М.: Высш.шк. 2006. – 504с.
5.     Злобін Ю.А. Курс фізіології і біохімії рослин: Підручник. – Суми: ВТД ”Універсальна книга”. – 2004.
6.     Медведев С.С. Физиология растений: Учебник. – СПб: Изд-во: С.-Петерб. ун-та. – 2004.
7.     Физиология растений: Учебник для студ. вузов. Под ред. Ермакова И.П. 2 изд. - М.: Издательский центр "Академия", 2007.
8.     Гудвин Т., Мерцер Э. Введение в биохимию растений. М., Мир, 1986, –Т.2.,
9.     Терек О.І. Ріст рослин: навчальний посібник. – Львів, Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка. 2007.
10.                       Кефели В.И. Фотоморфогенез, фотосинтез и рост как основа продуктивности растений.- Пущино. – 1991.
11.                       Полевой В.В., Саламатова Т.С. Физиология роста и развития растений. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та. – 1991.
12.                       Сидоров В.А. Биотехнология растений: клеточная селекция. – К.: Наукова думка. – 1990.
13.                       Терек О.И. Рост растений и физиологически активные вещества. Учебное пособие. – К.: УМК ВО. – 1990.
14.                       Якушкина Н.И. Физиология растений. – М.: Просвещение – 1993..
15.                       Мусієнко М.М. Фотосинтез. – К.: 1995.
16.                       Buchanan B.B., Gruissem W. Jones R.L. Biochemistry & Molecular Biology of Plants. 2000., ASPP.,.
17.                       Мелікян А. П., Миколаєва М. Г., Комар Г. А. Сім'я / / Життя рослин: в 6 тт. / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. - М .: Просвещение, 1980. - Т. 5. Ч. 1. Квіткові рослини. Дводольні: магноліїди, ранункуліди, гамамелідіди, каріофілліди.
18.                       Данович К. М., Соболєв А. М., Жданова Л. П., Іллі І. Е., Миколаєва М. Г., Аскоченський Н. А., Обручева Н. В., Хавкін Е. Е. Фізіологія насіння / Академія наук СРСР; Наук. рада з проблем фізіології і біохімії рослин; Ордена Трудового Червоного Прапора Інститут фізіології рослин ім. К. А. Тімірязєва; Відп. ред. д. б. н. А. А. Прокоф'єв. - М .: Наука.




















Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)